City of Industry - Jehst

Air poured, my thoughts shrouded by cloud forms

The land ravaged in the wake of this ground war

The quintessential outlaw

Eye of the storm, my tears fall as a torrential downpour

The flood, your death wish written in blood

I came in from the cold, clothes dripping with mud

Gripping a club, primitive, as Stig of the Dump

Swinging a punch, the bad seed pick of the bunch

I drink black rain, take another swig and I’m drunk

Taste venom on the tip of my tongue, my lips cold

Spitting out toxins I couldn’t dissolve or withhold

I never sold my soul for fool’s gold

So I’m still free, but too numb to feel pity

Some broke down, now the steel city’s a ghost town

Snowflakes cover the ground in white carpets

Seasons of espionage as time passes

The lion hearted, survival of the hardest artist

My open arms embrace darkness

Still craving carnage and infamy

But even parasites starve in this carcass of industry

You can see me as cynical, trapped in my own gothic vision

Encapsulating chaos in this composition

Calculated like the lies of a politician

Gripping the slingshot, I size up the opposition

I drop a match in the clouds and watch the flames rise

Fire water falling from these grey skies

To painted train lines, chrome over red brick

Reflective, like a gemstone in a cesspit

Jehst gives belief to a skeptic

The truth neglected like open wounds that turn septic

Infected by the forked tongue of a liar

Now my thoughts are the colour of fire

And my night’s spent bunnin' the kaya

Unspired by the freak show

I see ghosts dance in the trail of my weed smoke

My words are folklore, that survived the Cold War

New World Order and so forth

I go north, ankle-deep in snowfall

Leaping over dry stone walls with a holdall

Steam clouds rise from my fiery breath

It’s the last twilight before the silence of death

Повітря хлинуло, мої думки оповили хмари

Земля була спустошена в результаті цієї наземної війни

Квінтесенція розбійника

Око бурі, мої сльози падають як проливна злива

Потоп, твоє бажання смерті, написане кров’ю

Я прийшов з морозу, одяг залипався брудом

Примітивно тримаючи палицю, як Стіг із звалища

Розмахування ударом, поганий вибір насіння

Я п’ю чорний дощ, роблю ще один ковток — і я п’яний

Скуштуйте отруту на кінчику мого язика, мої губи холодні

Випльовування токсинів, які я не міг розчинити чи стримати

Я ніколи не продавав свою душу за золото дурня

Тож я все ще вільний, але занадто заціпенілий, щоб відчувати жалість

Деякі з них зламалися, тепер сталеве місто — місто-привид

Сніжинки вкривають землю білими килимами

Сезони шпигунства з часом

Левове серце, виживання найважчого художника

Мої розкриті обійми обіймають темряву

Все ще жадає бійні та ганьби

Але навіть паразити голодують у цій туші промисловості

Ви можете бачити мене цинічним, у пастці мого власного готичного бачення

Інкапсуляція хаосу в цій композиції

Розраховано як брехня політика

Взявшись за рогатку, я розмірюю супротивника

Я кидаю сірник у хмари й дивлюся, як здіймається полум’я

Вогняна вода падає з цих сірих небес

Щоб пофарбувати лінії поїздів, хромуйте червону цеглу

Відбиває, як дорогоцінний камінь у вигрібній ямі

Джест дає віру скептику

Правда занедбана, як відкриті рани, які перетворюються на септичні

Заражений роздвоєним язиком брехуна

Тепер мої думки кольору вогню

І моя ніч провела за кайю

Не натхненний шоу виродків

Я бачу, як привиди танцюють на сліді мого диму

Мої слова – фольклор, який пережив холодну війну

Новий світовий порядок тощо

Я йду на північ, по щиколотку в снігопад

Стрибки через кам’яні стіни за допомогою тримача

Від мого вогняного подиху піднімаються парові хмари

Це останні сутінки перед тишею смерті