La Geisha - Jeanne Mas

Comme un vieux fleuve abandonn que l’indiffrence a sch

Son histoire n’est plus qu’un roseau fan qui se meurt.

Elle lui avait jur dvotion, aveugle et fire sans objection

Idoltrant cet homme plus fort que la raison qui s’endort.

L’amour s’enfuit, le drame s’enflamme,

Comme une lgende un peu banale

Quand le soleil ira se coucher sur un lac invent

Elle ira loin se rfugier, ses larmes pourront brler.

Ne cherchez pas la geisha.

Comme un vieux fleuve abandonn, couvert de sable, de pierres casses

Loin du monde tmoin de ce bonheur effac.

La tristesse a bris ses yeux, le ciel plit, l’t se meurt

Et le temps s’enfuit sans dissuader son cњur.

Elle vit de lui, l’attend encore, fidle, soumise jusqu' la mort.

Quand le soleil ira se coucher sur un lac invent

Ses mains frles voudront se coller, ne cesseront de prier.

Ne cherchez pas la geisha.

Quand les dragons se retirent, les cieux renferment leur ennui

Les collines deviennent si vertes, se purifient

Mais sur le fond de la scne un corps chemine, se fatigue

Si patiente elle cherche l’homme qu’elle a choisi.

Comme un vieux fleuve abandonn, elle s’est offerte au vent glac

Son espoir faillit, son regard a chang de couleur

L’amour bless, l’attente se meurt, de sang tache, elle sauve l’honneur.

Quand le soleil ira se coucher sur un lac invent

Elle ne sera plus l pour prier, elle n’ira plus pleurer.

Ne cherchez pas la geisha.

Quand les dragons se retirent, les cieux renferment leur ennui

Les collines deviennent si vertes, se purifient

Mais sur le fond de la scne une toile blanche a surgi

Dans sa lumire si intense elle nous sourit.

Як старенька покинута річка, що байдужість висохла

Його історія — це просто вимираючий очерет.

Вона присягнула на відданість йому, осліплена і без заперечень

Ідолізувати цю людину сильніше розуму, який засинає.

Кохання тікає, драма запалюється,

Як дещо банальна легенда

Коли сонце заходить на вигаданому озері

Вона піде далеко шукати притулку, її сльози можуть горіти.

Не шукайте гейші.

Як стара покинута річка, вкрита піском, розбитим камінням

Далеко від світу цього стертого щастя.

Смуток розбив їй очі, небо тоне, літо вмирає

І час летить геть, не стримуючи його серця.

Вона живе ним, все ще чекає на нього, вірна, покірна до смерті.

Коли сонце заходить на вигаданому озері

Його тендітні руки захочуть триматися разом, не перестануть молитися.

Не шукайте гейші.

Коли дракони відступають, небо тримає їхню нудьгу

Пагорби стають такими зеленими, очищаються

Але на тлі сцени тіло ходить, втомлюється

Так терпляче вона шукає чоловіка, якого обрала.

Як стара покинута річка, вона віддала себе крижаному вітру

Його надія не виправдалася, погляд змінив колір

Любов болить, очікування вмирає, плямує кров, воно рятує честь.

Коли сонце заходить на вигаданому озері

Вона більше не буде там, щоб молитися, її більше не буде, щоб плакати.

Не шукайте гейші.

Коли дракони відступають, небо тримає їхню нудьгу

Пагорби стають такими зеленими, очищаються

Але на тлі сцени виникло чисте полотно

У такому яскравому світлі воно посміхається нам.