Brouillard - Jean-Jacques Goldman

Brouillard et matin

Blanches et froides mes mains

Le poids du sac aux épaules

Brumes dans la tête

Les secondes et les gestes

Le froid qui brûle et qui frôle

L’heure n’est plus aux projet, regrets passés, oubliés rêves et délires

Si tu ne sais pas ou tu vas, l’habitude est là pour te le dire

Muscle qui fatigue

C’est l’outil qui te guide

Le feu l’acier qui imposent

Douces dans la tête

Des voix, loin, te répètent

Il y a des rêves qu’on ose

L’heure n’est plus aux projet, regrets passés, oubliés rêves et délires

La route est là, ton pas claque pour de vrai, pour ne plus revenir

Je prendrai la nationale

Guidé par une évidence

Par une fièvre brutale et je partirai

Je prendrai les pluies du Sud

Pures et lourdes à bras le corps

Les tiédeurs et les brûlures et je renaîtrai

J'écouterai les secondes dans les pays arrêté

Elles durent tout un monde, une éternité

Et quand j’atteindrai le terme quand le tour sera joué

Je n’aurai jamais plus jamais les yeux baissés

Oublier les visages

Regretter son sourire

Les larmes au coin de ses cils

Savoir briser partir

Pour ne jamais haïr

C’est tellement difficile

L’heure n’est plus aux projet, regrets passés, oubliés rêves et délires

La route est là, ton pas claque pour de vrai, pour ne plus revenir

Туман і ранок

Білі й холодні мої руки

Вага сумки через плече

Тумани в голові

Секунди і жести

Холод, що обпікає і чистить

Час проектів, минулих жалювань, забутих мрій і марень закінчився

Якщо ви не знаєте, куди йдете, звичка вам підкаже

Втомлені м'язи

Це інструмент, який вас веде

Вогняна сталь імпозантна

Солодке в голові

Голоси, далеко, повторюють вас

Є мрії, на які ми відважуємось

Час проектів, минулих жалювань, забутих мрій і марень закінчився

Дорога є, твій крок клацає по-справжньому, щоб ніколи не повернутися

Я візьму національну

Керуючись доказами

Від лютої лихоманки, і я зникну

Я візьму південні дощі

Чистих і важких рук

Тепло і опіки, і я відроджуся

Я буду слухати секунди в зупинених країнах

Вони тривають цілу вічність

І коли я дійду до кінця, коли трюк буде зроблений

Я ніколи більше не опускаю очі

забудь обличчя

Пошкодуйте його посмішку

Сльози на куточках її вій

знати, як відірватися

Щоб ніколи не ненавидіти

Це так важко

Час проектів, минулих жалювань, забутих мрій і марень закінчився

Дорога є, твій крок клацає по-справжньому, щоб ніколи не повернутися