Chanson d'amour - Malavoi, Jean-Jacques Goldman, Edith Lefel

Chanson d’amour, hystérie du moment, écrans, romans, tout l’temps

Des p’tits, des lourds, des vrais, d’autres du flan

C’est trop finissons-en

Ca dégouline de tous les magazines

Ca colle aux doigts, ça colle au coeur, c’est dégoûtant

En vérité

Qui pourrait m’en citer

Un seul qui lui ait donné

Plus de liberté

Des amours propres, les plus sales, écoeurants

J’en ai croisés souvent

Enfants parents, photos, sourires, charmants!

Nés pour venger tous leurs échecs, donnant donnant

Amours «vautour «, ou «vitrine «, j’en ai vus

Mais des amours tout court, ça court pas les rues

Abus d’confiance, vulgaire anesthésique

Inconscience pathétique

Ca peut cacher nos misères un moment

Comme un alcool, comme une drogue, un paravent

Mais y a toujours un de ces sales matins où l’on se dit que l’amour

Ca sert à rien

Trêve de discours, y a rien de pire que l’amour

Sauf de ne pas aimer

Autant le faire, c’est clair

Et puis se taire.

Любовна пісня, істерика моменту, екрани, романи, весь час

Маленькі, важкі, справжні, якийсь флан

Це занадто, давайте покінчимо з цим

Це капає з усіх журналів

До пальців липне, до серця липне, огидно

По правді кажучи

хто може мене процитувати

Тільки той, хто його дав

Більше свободи

Чисті кохання, найбрудніші, огидні

Я часто стикався з ними

Діти батьки, фото, посмішки, чарівні!

Народжений помститися за всі їхні невдачі, давати і брати

Любить «гриф», або «вітрину», я бачила

Але прості кохання, вони не бігають вулицями

Зловживання довірою, вульгарний анестетик

Патетична непритомність

Це може на деякий час приховати наші страждання

Як алкоголь, як наркотик, екран

Але завжди буває один із тих брудних ранків, коли ти думаєш про кохання

Це марно

Досить говорити, немає нічого гіршого за кохання

Хіба що не любить

Можна було б це зробити, це зрозуміло

А потім замовкнути.