Le syndrome - Jazzy Bazz

Fourmilière de béton, mère nourricière

Pourquoi mes frères oublièrent la raison?

Ta richesse rayonne mais je me questionne:

Pourquoi tu la partages avec si peu de personnes?

Pour toi, exister c’est éviter le sommeil

Ériger des bâtiments dont les sommets peuvent éclipser le soleil

Moi j’suis qu’une fenêtre qui s’allume la nuit

Donc je doute que tu calcules ma vie

Depuis le temps qu’j’suis arrivé

J’connais tes défauts et tes qualités

Même tes cavités quand, du métro, j’prends l’escalier

Sur ton asphalte, je flâne, des fois je m’y perds

Remarque que t’es une femme qui garde une part de mystère

Tu m’as vu net, tu m’as vu titubant

Tu m’as vu naître, tu me verras mourir sûrement

T’as pas d'égale, puissance, forêt de ciment

Pas d’silence, tes bâtiments sont comme des arbres immenses

Les gens comme des vautours, tu m’as apporté beaucoup

Sans toi j’n’aurais pas rencontré mes potes et formé mon crew

J’ai appris à apprécier tes dissonances, me méfier de l’ignorance

Dans ce guêpier de violence

Tes jambes nues procurent tant de thunes

Les gus qui s’entretuent se ruent devant ce culte

Moi j’traîne jusqu'à c’que l’aube s’amène

Je te refléterai comme l’eau de la Seine

Jusque dans l’au-delà même

Ouais

Jusque dans l’au-delà même

Ouais, yo

Han, yeah

Tu offres toute sorte de manières de faire de l’espèce

Un business qui se respecte, manier le fer

Les canailles tu les cales en cabane

Ça canarde ton canal cache des cadavres

Parfois je t’enjolives, puis j’vois tes trottoirs

Servant de dépotoirs ou de dortoirs pour les sans-logis

Mais nous avançons malgré les regains de stress

Arpentons tes chemins de fer laissés à l’abandon

J’te connais presque par coeur mais j’arrive à m'égarer

J’rôde tel un explorateur et j’vois les années passer

Tombant à la renverse en pleine voirie

J’ai tous les symptômes du syndrome de Stockholm envers Paris

Бетонний мурашник, прийомна мама

Чому мої брати забули розум?

Ваше багатство сяє, але мені цікаво:

Чому ти ділишся цим з такою малою кількістю людей?

Для вас існувати означає уникати сну

Зводити будівлі, вершини яких можуть затьмарити сонце

Я, я просто вікно, яке світиться вночі

Тому я сумніваюся, що ви прораховуєте моє життя

З того часу, як я приїхав

Я знаю твої недоліки і твої якості

Навіть твої порожнини, коли з метро я підіймаюся сходами

По твоєму асфальту гуляю, іноді гублюся

Зверніть увагу, що ви жінка, яка зберігає якусь таємницю

Ти бачив мене чистим, ти бачив, як я хитаюся

Ти бачив, як я народився, ти неодмінно побачиш, як я помираю

Тобі немає рівних, сила, цементний ліс

Ніякої тиші, ваші будівлі, як величезні дерева

Люди люблять грифів, ти мені багато приніс

Без вас я б не зустрів своїх друзів і не сформував би свою команду

Я навчився цінувати ваші дисонанси, остерігатися невігластва

У цій пастці насильства

Твої босі ноги приносять стільки грошей

До цього культу біжать хлопці, які вбивають один одного

Я, я зависаю, поки не настане світанок

Я відображатиму тебе, як вода Сени

Навіть за межами

Ага

Навіть за межами

Так, йо

Ха, так

Ви пропонуєте всілякі способи заробити готівку

Бізнес, який поважає себе, володіє залізом

Негідники ти їх тримаєш у хатині

Він приховує ваш канал, ховає трупи

То я тебе прикрашаю, то бачу твої тротуари

Служить як сміттєзвалище або спальне приміщення для бездомних

Але ми рухаємося вперед, незважаючи на стреси

Пройдемося вашими покинутими залізницями

Я знаю тебе майже напам’ять, але мені вдається заблукати

Я блукаю, як дослідник, і бачу, як минають роки

Падіння задом на середину дороги

У мене всі симптоми стокгольмського синдрому щодо Парижа