Taucher in Der Tiefe - JAW

Fahle Tage ziehen an mir vorüber wie Nebel

Meine Seele wird alt, hier in dieser tristen Gegend

Ich lauf durch mein Leben und lausche Gesprächen

Die mich dazu bewegen, mich in jenen Raum zu begeben

Der in mir drin ist — gigantisch doch innig

In mir ist Sturm, und ich spür in den Menschen immer häufiger Windstille

Hör die Stimmen, die um mich kreisen, mich dazu verleiten

Zu denken dass ich bei all den Menschen hier falsch bin

Weil mir, jedes Mal wenn irgendjemand was sagt

Alles so flach erscheint, dass ich kaum noch Gerede ertrag

Und ich bin mir im Klaren, was für ein Segen es ist

Wahre Freunde zu haben, die dich in Gesprächen stützen

Denn wie wertvoll ist eine Nacht, voller Worte

Wenn du vorhast, nur noch morden willst

Das Leben nur ein schwacher Akkord ist

Der sich immerwieder wiederholt in deinen Kopf dringt

Und dich in den Wahnsinn treibt.

(dich in den Wahnsinn treibt)

Ein Taucher in der Tiefe, in einsamer Stille treibend, im Bann seiner Welt

In der sich Dinge ereignen, die niemand kennt

Menschen spiegeln sich selbst, auf der Oberfläche des Wassers

Doch niemand sieht die Tiefen der Welt

Ich steh am Tresen und kann nicht mehr trinken

Dinge verschwimmen um mich

Kann endlich nicht mehr in Gedanken versinken

Ich seh mich um

Seh tanzende Kinder, naive Frauen

Die denken, sie könnten auf stabile Goldketten bauen

Sie versuchen, zwanghaft mannhaft zu wirken

Und Frauen als Rambos bezirzen

Und darauf achten, wer standhaft sein Bier trinkt

Sehe Fussballer, die nur Belangloses labern

Auf Siege stolz sind

Doch wieviel Kraft benötigen Qualen

Wenn das Leben dich fickt und du erlebst wie es ist

Wenn dir die Last, dieser verdammten Welt, den Schädel zerdrückt

Und ich seh den 24-Stunden-Partymenschen, den ich beneide

Man kann nicht leiden, ohne nachzudenken

Doch leider, fickt mein Kopf mich, und innerlich hoff' ich

Dass ich am Alk nicht zu Grunde geh

Der immer mein Stoff ist, wenn ich auf Leute treff', mit denen ich nix anfangen

kann

Und die mich etwa so verstehen, wie Menschen Rantanplan.

Ein Taucher in der Tiefe, in einsamer Stille treibend, im Bann seiner Welt

In der sich Dinge ereignen, die niemand kennt

Menschen spiegeln sich selbst, auf der Oberfläche des Wassers

Doch niemand sieht die Tiefen der Welt

Ich war innerlich schwach, doch werd immer stärker

Mit jeder Stunde die ich lebe, Schmerzen verhärten mein Herz

Meine Seele ein Kartenhaus inmitten von Winden

Doch ich gab nicht auf, meine Mitte zu finden

Die dem Peinigungstrip Gleichgewicht gibt

Vergewaltigt im Nichts, hab manchmal keine Kraft mehr, doch halte den Stift

Und ich red mit Menschen, beweg nicht das Denken

Dass meine Probleme und Ängste nicht jedermann fremd sind

Täusch mich wiedermal perfekt in meinem Charakter

Und weiß inzwischen vom Tag meiner Geburt an bin ich anders

Ein Leben mit Stolz und Trauer, der ewige Schauer der Einsamkeit

Lauert über mir, ich seh`s und erschauder

Nur wenige verstehn, dass diese fade Welt mich ankotzt

Und dass das trübe Spiel der Menschen mein Verstand blockt

Ich hoffe, dass ich nicht irgendwann im Wasser ertrink

Nur weil ich ewig verflucht im Zeichen Wassermann bin

Ein Taucher in der Tiefe, in einsamer Stille treibend, im Bann seiner Welt

In der sich Dinge ereignen, die niemand kennt

Menschen spiegeln sich selbst, auf der Oberfläche des Wassers

Doch niemand sieht die Tiefen der Welt

Бліді дні минають мене, як туман

Моя душа старіє тут, у цій сумній місцевості

Я ходжу по життю і слухаю розмови

Через це мені хочеться зайти в ту кімнату

Всередині мене — гігантське, але інтимне

Всередині мене буря, і я відчуваю в людях дедалі більше спокою

Почуйте голоси, які кружляють навколо мене, спокушаючи мене

Подумати, що я помиляюся щодо всіх людей тут

Тому що я кожен раз, коли хтось щось говорить

Все здається таким плоским, що я ледве витримую розмову

І я знаю, яке це благословення

Наявність справжніх друзів, які підтримають вас у розмовах

Бо яка дорога ніч, повна слів

Якщо ви маєте намір лише вбити

Життя – це лише слабкий акорд

Що знову і знову входить у вашу голову

І зводить тебе з розуму.

(зводить тебе з розуму)

Водолаз у глибині, що дрейфує в самотній тиші, під чарами свого світу

У яких подіях відбувається, ніхто не знає

Люди відображають себе на поверхні води

Але ніхто не бачить глибин світу

Я стою біля прилавка і більше не можу пити

Навколо мене розпливаються речі

Нарешті не можу більше занурюватися в думки

Я озираюся навколо

Бачити танцюючих дітей, наївних жінок

Вони думають, що можуть покластися на суцільні золоті ланцюжки

Вони намагаються нав’язливо виглядати мужніми

І зачаруйте жінок, як Рембос

І зверніть увагу на те, хто непохитно п’є його пиво

Подивіться на футболістів, які лише балакують дрібниці

Пишайтеся перемогами

Але скільки сил вимагає мука

Коли життя трахає тебе, і ти відчуваєш, що воно таке

Коли вага цього клятого світу розчавить твій череп

І я бачу цілодобового тусовщика, якому заздрю

Не можна страждати, не подумавши

Але, на жаль, моя голова трахне мене, а всередині я сподіваюся

Щоб я не помру від алкоголю

Це завжди моя справа, коли я зустрічаю людей, з якими не ладнаю

може

І які розуміють мене так само, як люди розуміють Rantanplan.

Водолаз у глибині, що дрейфує в самотній тиші, під чарами свого світу

У яких подіях відбувається, ніхто не знає

Люди відображають себе на поверхні води

Але ніхто не бачить глибин світу

Всередині я був слабкий, але стаю сильнішим

З кожною годиною моєї життя біль загартовує моє серце

Моя душа картковий будиночок серед вітрів

Але я не полишав спроб знайти свій центр

Що дає рівновагу мучливій подорожі

Згвалтовані в порожнечі, часом не мають сил, але тримають ручку

І я розмовляю з людьми, не рухайте своїми думками

Що мої проблеми і страхи не всім чужі

Ще раз обдуріть мене ідеально в моєму характері

І тепер я знаю, що з дня свого народження я інший

Життя гордості й смутку, вічний тремтіння самотності

Наді мною ховається, я бачу це і здригаюся

Мало хто розуміє, що цей безгустий світ мене дратує

І що нудна гра людей блокує мені розум

Сподіваюся, я колись не потону у воді

Просто тому, що я назавжди проклятий у Водолія

Водолаз у глибині, що дрейфує в самотній тиші, під чарами свого світу

У яких подіях відбувається, ніхто не знає

Люди відображають себе на поверхні води

Але ніхто не бачить глибин світу