Seelensturm - JAW

My pain is constant and sharp

And I do not hope for a better world for anyone

In fact I want my pain to be inflicted on others

I want no one to escape

Yeah, JAW Im Auge des Sturms

Ich sitz am Fenster und blick nach draußen

Dunkle Wolken bilden Monumente am Himmel

Blitze tauchen in die Erde, ein Sturm kommt auf zieht über das Land

Wie eine Seuche und steckt meine Psyche in Brand

Und ich fühl die Freiheit in mir wie ein Feuer

Welches den Schatten verdrängt und meine Seele erleuchtet

Und ihr den dunklen Schleier nimmt der sie verhüllt

Und die dunklen Weiten des Raumes meines Körpers erhellt die Welt

Fickt meinen Kopf ich krieg keine Luft mehr

Es gibt keine Hoffnung und es gibt keinen Gott

Und wenn doch wieso hilft er mir nicht in meinem Leiden

Und zeigt mir Wege aus dem Labyrinth unendlichen Peins

Schwarze Seide bedeckt mein Herz als Kind des Schmerzes

Und meine Tränen nehmen mir die Sicht dieser Fährte

Die sich mein Leben nennt bin gefangen inmitten von Nebelwänden

Die meinem Ruf nach Sonne Regen schenken

Und ich schreib meine Texte mit meinem eigenen Blut

Und bringe Hass auf’s Blatt und all den Schweiß meiner Wut

Komponiere Meere aus Melodien aus dem Taumeln des Geists

Um die verdeckte Trauer nach auß en zu treiben

Um Dimensionen Gestalten zu geben die keiner kennt

Weil wir kaum Orte haben für die Gefühle der Menschen

Und ich schaffe ein vollkommenes Ganzes aus Text und Musik und spüre die

unendliche Liebe

Es ist Sturm, im Dunkel der Nacht

Und in meinem Herzen durch all die Wunden der Last

Schwebe auf der Suche nach Kraft hinab in die Tiefe

Gebettet auf den Federn meiner Melodien

Ich suche voller Ä ngste und Zweifel mein eigenes Ich

Auf Wegen aus meiner inneren Scheinwelt ans Licht

Versuch zu verstehen, warum so viele Dinge geschehen

Die um mich kreisen, mich verwirren und mich immer nur quälen

Und ich greif nach der Liebe doch fasse nur Hass

Schreib meine Zeilen in tiefen Weiten mit der Fackel der Nacht

Gib mir Schuld des Versagens um sie auf Schultern zu tragen, die sie nicht

tragen können

Und versinke in Wunden von Jahren die sich in mich bohren wie Dornen von

Pflanzen

Die tanzen um in imaginären Welten mein Verstand zu verwandeln

Ich irre umher, fühl mich innerlich leer, Dinge zerbrechen mich

Und ich steh inmitten von Trümmern und Scherben

Was ist schlimmer als Sterben, das Leben vielleicht?

Weil dich das Leben zerreißt im Bann von ewigem Leid

Und ich blick in den Spiegel, doch erkenne mich nicht

Sehe meine Bilder und denk das ich 'nen Fremden erblick

Und frage mich, warum Ich nicht so bin wie Ich bin

Warum der Äußere Schein so kontrastiert zum inneren Bild

Und ich häng in der Leere des Raums suche nach Halt

Verloren im All meiner Körpergestalt — die Wörter verschalln

In den Weiten der Welt und niemand scheint sie zu hören

Weil ich in Sprachen spreche die die meisten nicht hören

Die sich Musik nennt sich in jeden Beat drängt in jeden Text

Der Grund warum ich wahrscheinlich mein ganzes Leben rap

Es ist Sturm, im Dunkel der Nacht

Und in meinem Herzen durch all die Wunden der Last

Schwebe auf der Suche nach Kraft hinab in die Tiefe

Gebettet auf den Federn meiner Melodien

Мій біль постійний і гострий

І я не сподіваюся на кращий світ ні для кого

Насправді я хочу, щоб мій біль конфліктував з іншими

Я хочу, щоб ніхто не втік

Так, щелепа в оці бурі

Сиджу біля вікна і дивлюся на вулицю

Темні хмари утворюють пам’ятники на небі

Блискавка б'є в землю, буря зносить землю

Як чума і підпалює мою психіку

І я відчуваю свободу всередині себе, як вогонь

Що проганяє тінь і просвітлює мою душу

І знімає темну пелену, що вкриває її

І темні простори простору мого тіла освітлюють світ

До біса мені голову, я більше не можу дихати

Немає надії і немає Бога

А якщо так, то чому він не допомагає мені в моїх стражданнях

І показує мені вихід із лабіринту нескінченного болю

Чорний шовк покриває моє серце, як дитина болю

І мої сльози забирають погляд на цей слід

Називається своїм життям, я в пастці серед димових завіс

Хто дає дощ моєму заклику до сонця

І я пишу свої тексти власною кров’ю

І принесу ненависть до паперу і весь піт мого гніву

Створюйте море мелодій із хитання розуму

Щоб вигнати приховане горе

Надати розміри формам, яких ніхто не знає

Тому що у нас навряд чи є місця для почуттів людей

І я створюю ідеальне ціле тексту та музики і відчуваю це

безмежне кохання

Це буря, в темряві ночі

А в серці через усі рани тягаря

Злітайте вниз у пошуках влади

Постіли на пір'ї моїх мелодій

Повний страхів і сумнівів, я шукаю себе

На шляхах від мого внутрішнього світу ілюзій до світла

Спробуйте зрозуміти, чому відбувається так багато речей

Вони кружляють навколо мене, бентежать і завжди тільки мучать

І я тягнуся до любові, але тільки до ненависті

Пиши мої рядки в глибоких просторах смолоскипом ночі

Дайте мені провину за те, що я не можу нести на плечах, які цього не роблять

можна носити

І зануритися в рани років, що пронизують мене, як терни

Рослина

Вони танцюють, щоб перетворити мій розум у уявні світи

Я блукаю, відчуваючи порожнечу всередині, речі ламають мене

А я стою серед уламків і осколків

Що гірше, ніж померти, може, жити?

Бо життя розриває тебе в чарах вічних страждань

І я дивлюся в дзеркало, але не впізнаю себе

Подивіться на мої фотографії і подумайте, що я бачу незнайомця

І дивуюсь, чому я не такий, як я є

Чому зовнішній вигляд настільки контрастує з внутрішньою картиною

І я вишу в порожнечі простору, шукаючи підтримки

Втрачений у всій своїй фізичній формі — слова зникають

На просторах світу і ніби їх ніхто не чує

Тому що я розмовляю мовами, які більшість не чує

Музика кличе себе в кожному ударі, що просувається в кожен текст

Причина, чому я, мабуть, все життя читаю реп

Це буря, в темряві ночі

А в серці через усі рани тягаря

Злітайте вниз у пошуках влади

Постіли на пір'ї моїх мелодій