19. Paralela - Jantar

Vrijeme je, gledaju me kak' se kockam dušom

Jer kroz trokute prolazim, zatim nestanem u suton

Slušam glasove zbog kojih ja zapisujem budućnost

Ruka miče se sama, predstavljam Avalonsko društvo

Paradoksno torakalno dišem, slomljen već dugo

Još kad su me okrunili k’o Gupca užarenom krunom

Zbog toliko ljubavi, dok MC je danas truplo

U drugom sam krugu pakla, varam hip-hop sa tugom

Vječni vjetar k’o jugo, lagano razara savjest

I evo ti odgovor zašto radim takve grimase

Bol i mržnja skupa, k’o Solomonske ratne maske

Koje nosim k’o i pentagram, na kojem sam razapet

Glasam se k’o Kraken, plač smrti Boga prema zvuku

Ti prepoznaš Bloop, vrisak oceana k’o Cthulhu

Sve do sudnjeg dana, prolijevam krv u crnu rupu

Koju žrtvujem za most Bifrost, crvenu dugu

Dostavljam vam kugu, jer ona duboko u meni je

Zbog čega me toliko mrze?

Jer stvaram svemire?

To je više od kemije, slobodan pad za genije

Kad odem eksplodiram poput antimaterije

Sve mi je odavno prazno, a izaziva nemire

Ja prezirem sve, dok sve prezire moje prezime

Rezime Albert Fisha, ostavljam ja slike predivne

I zvučim odlično k’o zvukovi pakla Siberije

Sad sjeti se, zašto su mi zašili usta?

Jer to je bio način da mi srce stane kucat'

Još sam jučer bio netko, dok sam danas samo nula

Krug boli, kombinacija riječi tinte i suza

Odlazak je sutra, i tamo ja planiram ostat

Iza sebe tu ostavljam samo cijevi iz Baigonga

Svemirske borovnice i malo hrane za mozak

Citate Voynichevog rukopisa, liriku k’o prozak

Svega mi je dosta, postavljanja zidova slovima

S ovim ja smrznem igru, takozvana rep krionika

Za naraštaje sutra, da ne truju dušu govnima

Iskren k’o nikad prije, možeš stavit me na poligraf

Novi val farizeja je stig’o, to nisu vijesti

Ako staneš na sekundu zicer možeš to osjetit

Propovijedi svjetlosti, uz koje dolazi prijezir

Dekodiram informacije iz kolektivne svijesti

Žele mi ugasit' mic, zato ja gasim živote

Prizivam Oort oblake, sve do nove katastrofe

Jantar oduvijek, borbe dovijeka, opet i opet

Bacam strofe mraka koje paraliziraju snove

Ljudske ljuske se drobe, emocionalne riznice

Otvorene i sve se ulijeva u rijeke grimizne

Šećem daleko ispred ili barem tako čini se

Žele me zato smjestit na heretičke vilice

Krivi svijet za mene, makar ja borim se svom silom

Ili možda vrijeme, nadu mi daje bar John Titor

Hod žitom ostavlja nam uzorke k’o u mandala

Moje glasnice vraga proučava Venkata Raman

Šamani se trude duhovno kontaktirati zvijeri

Koje su ljudi probudili, sad leže u meni

Stvaraju muziku mrtvih i znaju dobro kaj slijedi

Zbog toga ja sjedim, na devetnaestoj paraleli

Nervni plinovi me koče, a sretni su oni gnjevni

Moram priznat, umoran sam i ja se tome veselim

Riječi koje izgovaram morat' ćeš se jednom sjetit

Dok namještam Antikythera mehanizam i letim

Umire romantika, rep u lošoj atmosferi

Bacam prokletstva na zvijezde, možeš ih naći u pjesmi

Septimius Severus, koraci za sljedeći milenij

Nađi me onda uz zvučnik, starog sa vlasima sijedim

Настав час, вони дивляться, як я граю душею

Тому що я проходжу крізь трикутники, потім зникаю в сутінках

Я слухаю голоси, які змушують мене записувати майбутнє

Рука рухається сама по собі, я представляю Товариство Авалон

Як це не парадоксально, я дихаю грудним, порушеним надовго

Навіть коли коронували мене, як Гупаца, сяючою короною

Через таку любов, а МС сьогодні - труп

Я у другому колі пекла, з сумом обманюю хіп-хоп

Вічний вітер, як південь, ніжно нищить совість

І ось відповідь, чому я корчу такі гримаси

Біль і ненависть разом, як військові маски Соломона

Яку несу, як пентаграму, на якій я розіп'ятий

Я звучу як Кракен, крик смерті Бога відповідно до звуку

Ви впізнаєте Блупа, крик океану, схожий на Ктулху

До дня суду я проливаю кров у чорну діру

Яким я жертвую заради мосту Біфрост, червоної веселки

Я віддаю тобі чуму, бо вона глибоко в мені

Чому вони так мене ненавидять?

Тому що я створюю всесвіти?

Це більше, ніж хімія, вільне падіння для генія

Коли я йду, я вибухаю, як антиматерія

Давно все пустує, і це викликає неспокій

Я зневажаю все, а все зневажає моє прізвище

Короткий зміст Альберта Фіша, я залишаю фотографії красивими

І я звучу чудово, як пекельні звуки Сибіру

А тепер пригадайте, навіщо мені зашили рота?

Тому що це був спосіб змусити моє серце перестати битися"

Вчора я був кимось, а сьогодні я просто нуль

Коло болю, поєднання слів чорнило та сльози

Виліт завтра, я планую залишитися там

Я залишаю тільки сопілки з Baigong

Космічна чорниця та трохи їжі для мозку

Цитати з рукопису Войнича, лірика типу Прозака

Досить мені всього, обклеювати стіни буквами

Цим я заморожую гру, так звану реп-кріоніку

Для завтрашніх поколінь, щоб не труїли лайном свої душі

Чесний, як ніколи, ви можете поставити мене на поліграф

Прийшла нова хвиля фарисеїв, це не новина

Якщо ви зупинитесь на секунду, ви це відчуєте

Проповіді світла, з якими приходить презирство

Я декодую інформацію з колективної свідомості

Вони хочуть вимкнути мій мікрофон, тому я вимикаю своє життя

Я викликаю Хмари Оорта, до нової катастрофи

Бурштин назавжди, бореться вічно, знову і знову

Я кидаю строфи темряви, що паралізує сни

Людські мушлі — це нищівна, емоційна скарбниця

Відкритий і все тече в багряні ріки

Я йду далеко попереду, чи так здається

Тому мене хочуть посадити на єретичні вилки

Звинувачуйте світ за мене, хоч я борюся щосили

А може час, принаймні Джон Титор дає мені надію

Хода зерна залишає нам узори, як мандала

Мої голосові зв'язки диявола вивчає Венката Раман

Шамани намагаються духовно зв’язатися зі звірами

Які чоловіки пробудили, тепер лежать у мені

Вони створюють музику мертвих і дуже добре знають, що буде далі

Ось чому я сиджу, на дев'ятнадцятій паралелі

Нервові гази мене стримують, а злі щасливі

Маю визнати, я втомився і чекаю цього з нетерпінням

Вам доведеться запам'ятати слова, які я кажу

Коли я налаштовую механізм Антикіфери та лічу

Романтика вмирає, реп у поганій атмосфері

Я проклинаю зірки, їх можна знайти в пісні

Септимій Север, кроки до наступного тисячоліття

Тоді знайдіть мене біля динаміка, старого з сивим волоссям