Der Mond ist aufgegangen - Janina, Kinderlieder

Der Mond ist aufgegangen

Die goldnen Sternlein prangen

Am Himmel hell und klar

Der Wald steht schwarz und schweiget

Und aus den Wiesen steiget

Der weiße Nebel wunderbar

Wie ist die Welt so stille

Und in der Dämm'rung Hülle

So traulich und so hold

Als eine stille Kammer

Wo ihr des Tages Jammer

Verschlafen und vergessen sollt

Seht ihr den Mond dort stehen

Er ist nur halb zu sehen

Und ist doch rund und schön

So sind wohl manche Sachen

Die wir getrost belachen

Weil unsre Augen sie nicht sehn

Wir stolzen Menschenkinder

Sind eitle arme Sünder

Und wissen gar nicht viel

Wir spinnen Luftgespinste

Und suchen viele Künste

Und kommen weiter von dem Ziel

Gott, laß Dein Heil uns schauen

Auf nichts Vergänglich's trauen

Nicht Eitelkeit uns freu’n

Laß uns einfältig werden

Und vor dir hier auf Erden

Wie Kinder fromm und fröhlich sein

місяць зійшов

Сяють маленькі золоті зірочки

Яскраво і ясно на небі

Ліс стоїть чорний і тихий

І піднімається з лугів

Чудовий білий туман

Як у світі такий тихий

І в сутінковому панцирі

Такий інтимний і такий милий

Як тиха палата

Де ти нещастя дня

Треба спати і забути

Бачиш там місяць

Його видно лише наполовину

А ще він круглий і красивий

Деякі речі такі

Ми впевнено сміємося з них

Тому що наші очі їх не бачать

Ми пишаємося дітьми чоловіків

Марні бідні грішники

І не знаю багато

Крутимо повітряних павуків

І шукати багато мистецтв

І йти далі від мети

Боже, дай нам побачити Твоє спасіння

Не вірте ні в що ефемерне

Ми не радіємо марнославству

Давайте простіше

І перед тобою тут, на землі

Будьте благочестивими і веселими, як діти