Two Lonely People - Jane Monheit

The two lonely people sit silently staring

Their eyes looking coldly ahead

The two lonely people once loved and were caring

But now it’s all over and dead

They don’t know what happened

They can’t think what happened

They had something fine on their own

But the two lonely people have turned into statues

Yes, turned into statues of stone

The world was their moon once

A yellow, full moon once

It held all their hopes and their dreams

But time came and broke them

Reality woke them

The world’s not so pretty it seems

The love that once mattered

Is old now and battered

But must it be shattered in two?

The two lonely people

Would give all their life

Yes, give all their life

If they knew

The two lonely people sit silently staring

Their eyes looking coldly ahead

The two lonely people sit silently staring

Their eyes looking coldly ahead

Двоє самотніх людей сидять мовчки і дивляться

Їхні очі холодно дивляться вперед

Двоє самотніх людей колись кохали й піклувалися

Але тепер все скінчилося і померло

Вони не знають, що сталося

Вони не можуть подумати, що сталося

У них було щось добре

Але двоє самотніх людей перетворилися на статуї

Так, перетворилися на кам’яні статуї

Світ колись був їхнім місяцем

Один раз жовтий повний місяць

Це витримвало всі їхні надії та їхні мрії

Але прийшов час і зламав їх

Реальність їх розбудила

Світ не такий гарний здається

Кохання, яке колись мало значення

Зараз старий і побитий

Але чи потрібно розбити на дві частини?

Двоє самотніх людей

Віддали б усе життя

Так, віддати все своє життя

Якби вони знали

Двоє самотніх людей сидять мовчки і дивляться

Їхні очі холодно дивляться вперед

Двоє самотніх людей сидять мовчки і дивляться

Їхні очі холодно дивляться вперед