Ghosttrack - Jan Blomqvist

Haunting the romantics and tainting our time.

From where’d they come?

Why do we have fixed ideas of love eh?

On your eyes they whisper,

telling what to see

Telling you know me

But is it me you say you see now?

Can you really live with none, and see without expectation?

Would it be any fun, love without expectation?

Can you really see me?

Do you even want to?

Illusions they are lovely, being in control, hearing what you want reading into

people what you want to

Your mind speaks in whispers, always filtering.

But where are you?

You know?

and are you sure you think you know?

Can there be life with none,

pervasive expectations?

But if you’re happy it’s not always from satisfying expectations

And like ghosts they wait living in my shadows, they’re definitely all me.

No I can’t see them, I can only meet them when I wake to the feel

Like killing your lover.

and feeding all the illusions instead

And just ignoring the others because i don’t want that piece to be dead

But I know cold is the breathing of the ghost with the golden blood veins

A creeping numbness is killing like a frost on a December day

Cool my feet but I won’t run, cause I can’t cheat expectation.

Can there be

life with none, pervasive expectations?

Would it be any fun love without expectations?

They scarred my thoughts to cover lies, grey as the color of my eyes

And like ghosts who haunt, come out of the shadows, they are definitely all me

I invite them in and prepare some coffee and I ask them from where they come

Now here they appear and now here they are absent, my definite family

Spin around my head and abduct my mind, but they’re definitely all me

Переслідує романтиків і псує наш час.

Звідки вони прийшли?

Чому ж у нас фіксовані уявлення про кохання?

На твої очі шепочуть,

розповідати, що подивитися

Кажу, що знаєш мене

Але ви кажете, що зараз бачите мене?

Чи можна справді жити без жодного і бачити без очікування?

Чи було б це весело, кохання без очікувань?

Ти справді бачиш мене?

Ви навіть хочете?

Ілюзії, вони прекрасні, вони керують, чують те, що ви хочете прочитати

люди те, що ти хочеш

Ваш розум говорить пошепки, завжди фільтруючи.

Але де ти?

Ти знаєш?

і ти впевнений, що думаєш, що знаєш?

Чи може бути життя без когось,

повсюдні очікування?

Але якщо ви щасливі, то не завжди виправдовуєте очікування

І, як привиди, вони чекають, живучи в моїх тінях, вони, безперечно, я.

Ні, я не бачу їх, я можу зустрітися з ними лише тоді, коли прокидаюся від відчуття

Як убити свого коханця.

і натомість живити всі ілюзії

І просто ігнорувати інших, тому що я не хочу, щоб ця частина загинула

Але я знаю, що холод — це дихання примари із золотими кров’яними жилами

Повзуче заціпеніння вбиває, як мороз у грудневий день

Охолодіть мої ноги, але я не буду бігати, бо не можу обдурити очікування.

Чи може бути

життя без повноцінних очікувань?

Чи було б це веселе кохання без очікувань?

Вони шрамували мої думки, щоб приховати брехню, сірі, як колір моїх очей

І як привиди, які переслідують, виходять із тіні, вони, безумовно, усі я

Я запрошую їх і готую каву та запитую, звідки вони приходять

То тут вони з’являються, то тут їх немає, моя певна родина

Крутиться навколо моєї голови й викрадає мій розум, але вони точно всі я