The Pequod Meets the Delight - Jamie Lenman

The intense Pequod sailed on;

the rolling waves and days went by;

the life-buoy-coffin still lightly swung;

and another ship, most miserably

misnamed the Delight, was descried.

As she drew nigh, all eyes were fixed upon

her broad beams, called shears, which, in some whaling-ships, cross the

quarter-deck at the height of eight or nine feet;

serving to carry the spare,

unrigged, or disabled boats

Upon the stranger’s shears were beheld the shattered, white ribs,

and some few splintered planks, of what had once been a whale-boat;

but you now saw through this wreck, as plainly as you see through the peeled,

half-unhinged, and bleaching skeleton of a horse

«Hast seen the White Whale?»

«Look!»

replied the hollow-cheeked captain from his taffrail;

and with his

trumpet he pointed to the wreck

«Hast killed him?»

«The harpoon is not yet forged that ever will do that,» answered the other,

sadly glancing upon a rounded hammock on the deck, whose gathered sides some

noiseless sailors were busy in sewing together

«Not forged!»

and snatching Perth’s levelled iron from the crotch,

Ahab held it out, exclaiming--«Look ye, Nantucketer;

here in this hand I hold

his death!

Tempered in blood, and tempered by lightning are these barbs;

and I swear to temper them triply in that hot place behind the fin,

where the White Whale most feels his accursed life!»

«Then God keep thee, old man--see'st thou that"--pointing to the hammock--»

I bury but one of five stout men, who were alive only yesterday;

but were dead ere night.

Only THAT one I bury;

the rest were buried before

they died;

you sail upon their tomb." Then turning to his crew--"

Are ye ready there?

place the plank then on the rail, and lift the body;

so,

then--Oh!

God"--advancing towards the hammock with uplifted hands--"

may the resurrection and the life--"

«Brace forward!

Up helm!»

cried Ahab like lightning to his men.

But the

suddenly started Pequod was not quick enough to escape the sound of the splash

that the corpse soon made as it struck the sea;

not so quick, indeed,

but that some of the flying bubbles might have sprinkled her hull with their

ghostly baptism

As Ahab now glided from the dejected Delight, the strange life-buoy hanging at

the Pequod’s stern came into conspicuous relief

«Ha!

yonder!

look yonder, men!»

cried a foreboding voice in her wake.

«In vain, oh, ye strangers, ye fly our sad burial;

ye but turn us your

taffrail to show us your coffin!»

Напружений Pequod плив далі;

пливли хвилі й дні;

рятувальний круг-труна ще легенько похитнувся;

і ще один корабель, найжалісніший

неправильно названий Delight, був описаний.

Коли вона наблизилася, усі очі були прикуті до них

її широкі балки, звані ножицями, які на деяких китобійних суднах перетинають

чверть палуби на висоті вісім або дев’яти футів;

служіння для перенесення запасного,

човни без навісу чи інваліди

На ножицях незнайомця побачили розбиті білі ребра,

і кілька розколотих дощок із того, що колись було китовим човном;

але тепер ти бачив крізь цю уламку так само чітко, як ви бачиш крізь облуплене,

напіврозчеплений і відбілюючий скелет коня

«Ви бачили білого кита?»

«Дивись!»

— відповів влогощокий капітан зі свого таффера;

і з його

трубою, він вказав на уламки

«Убив його?»

«Гарпун ще не кований, щоб коли-небудь це зробити», — відповів інший,

сумно дивлячись на закруглений гамак на палубі, чиї зібрані сторони деякі

безшумні моряки були зайняті спільним шиттям

«Не підроблено!»

і вирвавши вирівняне залізо Перта з промежини,

Ахав простягнув його, вигукнувши: «Дивись, Нантакетер;

ось у цій руці я тримаю

його смерть!

Загартовані кров’ю і загартовані блискавкою ці шипи;

і я присягаюся загартувати їх утричі в тому гарячому місці за плавником,

де Білий кит найбільше відчуває своє прокляте життя!»

«Тоді бережи тебе Бог, старий, бачиш, що» — показуючи на гамак,—»

Я поховаю лише одного з п’яти міцних чоловіків, які були живі лише вчора;

але були мертві напередодні ночі.

Тільки ТОГО я поховаю;

решту поховали раніше

вони померли;

ти пливеш на їхній могилі". Потім повернувшись до його екіпажу:

Ви готові?

покладіть дошку на рейку й підніміть тіло;

так,

потім - О!

Господи, — ідучи до гамака з піднятими руками…

нехай воскресіння і життя..."

«Рудься вперед!

Вгору за кермо!»

— крикнув Ахав, мов блискавка, своїм людям.

Але

раптово запущений Pequod був недостатньо швидким, щоб уникнути звуку сплеску

що труп незабаром зробив, коли вдарився об море;

не так швидко,

але що деякі з літаючих бульбашок могли посипати її корпус своїми

примарне хрещення

Коли Ахав ковзав із пригніченої насолоди, дивний рятувальний круг висів на

Корма «Пекода» стала помітно полегшеною

«Ха!

там!

Подивіться туди, чоловіки!»

— закричав перед нею голос передчуття.

«Даремно, о, ви, чужі, ви летите наш сумний похорон;

ви, але перетворите нас на свої

ігор, щоб показати нам свою труну!»