Üksteist - J.M.K.E.

Ma kõnnin mööda lõputult hargnevat teed.

Mind ümbritsevad kummalised ideed.

Nad uputan pilgeni peekrisse ja vaatan oodates tühjusesse.

Kui jõuan koju, siis on mul paha, vaid natuke armastust siis sinult tahan.

Viskan sitased riided masinasse, panen väikese tule kaminasse.

Istun köögilaua taga, mõtlen tüdrukust, keda ma ei vääri.

Mõtlen, miks on elu läinud nii.

Lõikan välja su pilte ajalehest, kuni käe külge kasvavad käärid,

ja ma ei suuda nuttagi.

Soovi mulle head, tule silita mu kõõmast pead.

Pühi oma tervendava käega eemale mu kurbus ja mu viha.

Istu voodile, võta mu pea oma kätele.

Ütle, kus me näin'd oleme üksteist.

Aegajalt tuleb märkmikust tõmmata maha mõne sõbra nimi, kes maetud on maha.

Uued nimed sinna kirjutan asemele, mis pole vajalikud mitte kellegile.

Pool elu möödub pohmellis, teine pool mäluaugus.

Mind ei kutsu enam kunagi lõpmatu kaugus.

Ma tahan vaid koju, tahan magada.

Tahan süüa ja telekat vaadata.

Ja ma ei otsi elu mõtet, sest ma leidsin ta üles juba ammu.

Ja kaotasin jälle ära vist.

Tuleb järjest rohkem pingutada, et iseendaga pidada sammu.

Oo, saatus, anna jaksamist.

Soovi mulle head, tule silita mu kõõmast pead.

Pühi oma tervendava käega eemale mu kurbus ja mu viha.

Anna mulle suud, ma olen purjus ja väsinud.

Ütle, millal kell saab üksteist.

Ülal pilve peal jumal kratsib oma haiget pead.

Avab oma esimese hommikuse õlle kell üksteist.

Vaatab alla sealt halli pilve serva pealt,

ja ütleb: «Inimesed, armastage ometi üksteist.»

Йду по безкінечно розгалуженій дорозі.

Мене оточують дивні ідеї.

Вони пірнають у склянку і дивляться в порожнечу, чекаючи.

Коли я повертаюся додому, мені погано, але я хочу від тебе трохи любові.

Кидаю плоскі одяг у машинку, розкладаю в каміні невеликий вогонь.

Я сиджу за кухонним столом і думаю про дівчину, якої не заслуговую.

Цікаво, чому життя так склалося.

Я буду вирізати твої малюнки з газети, поки на руці не виростуть ножиці,

і навіть плакати не можу.

Бажай мені добра, прийди погладити мою лупу.

Зітріть мій смуток і мій гнів твоєю цілющею рукою.

Сідай на ліжко, візьми мою голову руками.

Скажи мені, де ми схожі один на одного.

Час від часу ім’я друга, якого поховали, потрібно вилучати із зошита.

Напишу туди нові імена замість тих, які нікому не потрібні.

Половина життя проходить на похміллі, друга половина – в ямі пам’яті.

Мене ніколи не покличуть на нескінченну відстань.

Я просто хочу додому, я хочу спати.

Я хочу їсти і дивитися телевізор.

І я не шукаю сенс життя, бо знайшов його давно.

І, мабуть, я знову програв.

Потрібно все більше і більше зусиль, щоб не відставати від себе.

О, доле, здайся.

Бажай мені добра, прийди погладити мою лупу.

Зітріть мій смуток і мій гнів твоєю цілющею рукою.

Дай мені рота, я п’яний і втомлений.

Скажи мені, коли прийде час один одному.

Над хмарою Бог чухає свою хвору голову.

Відкриває ваше перше ранкове пиво об одинадцятій годині.

Дивлячись з краю сірої хмари,

і каже: «Люди, любіть один одного».