Õhtumaa viimased tunnid - J.M.K.E.

Tead, et igal kultuuril on tõusu ja languse faas.

Mis kõrgele hüppab, peagi on sirakil maas.

Meil on on see õnn, et saame me veel näha oma eluajal,

kuidas põrmu langeb Õhtumaa.

Käes on Õhtumaa viimased tunnid,

veel agoonias rabeleb ta.

Tema loojuva päikese kiirtes

klaasi tõstan ja ütlen: aidaa.

See on postmodernistliku näidendi viimane vaatus.

See on posthumanistliku luige katkenud laul.

See tarbijate paradiis on tarbind ennast lõhki.

Ta tükid kukuvad eilsesse.

Õhtumaa viimased tunnid

kõnnivad riburada me taga.

Ja me jookseme nende eest ära.

Ei tee me tegemist hävinevaga.

Õhtumaa viimased tunnid.

Kaunis ja kohutav loojang.

Õhtumaal õhtu on käes

ja õhtu ei tõota ju sooja.

See, mida Euroopa tähendas kunagi meile,

sel polegi tähtsust.

See oli ju kunagi eile.

Me homsesse nüüd vaatame ja me ei tea, mis tuleb sealt,

kuid midagi sealt tulema ju peab.

Käes on Õhtumaa viimased tunnid,

veel agoonias rabeleb ta.

Tema loojuva päikese kiirtes

klaasi tõstan ja ütlen: aidaa.

Õhtumaa viimased tunnid.

Mõned ees on veel, mõned on taga.

Meie astume kõrvale sealt

ja ei tea, kas me astume tagasi veel.

Ви знаєте, що кожна культура має період злетів і падінь.

Те, що високо стрибає, скоро опиниться на землі.

У нас є щастя, яке ми ще можемо побачити за своє життя,

як падає пил на Заході.

Ось останні години Заходу,

все ще в агонії він бореться.

У променях його західного сонця

Піднімаю келих і кажу: допоможіть.

Це остання сцена постмодерної п’єси.

Це зламана пісня постгуманістського лебедя.

Цей споживчий рай споживає сам себе.

Його шматки падають у вчорашній день.

Останні години Заходу

йти смугою за нами.

І ми тікаємо від них.

Ми не маємо справу з руйнуванням.

Останні години Заходу.

Гарний і жахливий захід сонця.

Вечір є вечір

а вечір не обіцяє тепла.

Що колись означала для нас Європа

це не має значення.

Це було одного разу вчора.

Зараз ми дивимося на завтра і не знаємо, що звідти буде,

але звідти щось має вийти.

Ось останні години Заходу,

все ще в агонії він бореться.

У променях його західного сонця

Піднімаю келих і кажу: допоможіть.

Останні години Заходу.

Хтось ще попереду, хтось ззаду.

Ми відходимо звідти

і я не знаю, чи відступимо ми ще.