Signora - J-AX

La signoras con le borse della spesa pensa in lira, e si confessa con il panettire

Conta i centesimi blocca la fila, dietro di me un uomo sbuffa e batte il piede

La cuffia mi separa da tutto quello che dice

Tolgo il volume al film metto canzoni amiche, che le sò,

Le storie del nipote che non vede mai, che sarà tardi quando capirai capirai

Ci vorrebbe la guerra e anche un pò di miseria ad insegnarci a non sprecare i giorni

Non ho visto la guerra però anch’io vivo allerta e capisco più di quanto sembri

RIT.e mi accorgo dello sguardo abituato a guardar giù

Mi ricorda il suo dialetto che nessuno parla più

Ed il giallo dura poco terrorizza chi ha il bastone, e nervoso il mondo suona il clacson, signora si muove… si muove

La signora con le borse della spesa ha paura

Onestamente dico che ha ragione, se offro una mano per portarle a prio come

farebbe un truffatore

Ci vorrebbe la guerra e anche un pò di miseria ad insegnarci a non sprecare i giorni

Ma capisco più di quanto sembri

RIT:

Se vuoi fidati di me Riconosco il tuo profumo mi ricorda

Quando ero nuovo e il nonno mi spiegava il mondo

Dimmmi la tua storia, dimmi che si ride un pò.

La signora con le borse della spesa non si fida e non imparerà il computer

Per non conoscere fin dove arriva questo disordine, lei tiene le scarpe pulite

Forse un regalo del figlio qualche Natale fà, quando le indossa lo sente vicino.

Ci vorrebbe la guerra e nche un pò di miseria ad insegnarci a non sprecare i giorni, non ho visto la guerra però anch’io vivo all’erta e capisco più di quanto sembri.

Se vuoi fidati di me, riconosco il tuo profumo mi ricorda, quando ero nuovo e nonno mi spiegava il mondo, dimmi la tua storia, dimmi la tua storia,

dimmi che si ride almeno un pò…

Grazie a Gian Maria per questo testo)

Синьора з сумками думає в лірах, а сповідається з панеттоне

Підрахунок центів перекриває лінію, за мною хрипить чоловік і тупить ногою

Гарнітура відділяє мене від усього, що він говорить

Я вимикаю гучність фільму, я ставлю дружні пісні, які я знаю,

Розповіді племінника він ніколи не бачить, що буде пізно, коли зрозумієш, зрозумієш

Знадобиться війна і навіть трохи нещастя, щоб навчити нас не витрачати дні даремно

Війни я не бачив, але я теж живу напоготові і розумію більше, ніж здається

РІТ. І я помічаю, як звик дивитися вниз

Це нагадує мені його діалект, що ніхто більше не говорить

І жовтий недовго лякає тих, у кого палиця, і нервовий світ гуде в ріжок, дама рухається... вона рухається

Дама з сумками боїться

Я чесно кажу, що вона права, якщо я пропоную руку, щоб довести їх до того, як спочатку

зробив би шахраєм

Знадобиться війна і навіть трохи нещастя, щоб навчити нас не витрачати дні даремно

Але я розумію більше, ніж здається

RIT:

Якщо хочеш, повір мені, я впізнаю, що твої парфуми нагадують мені

Коли я був новеньким і мій дідусь пояснив мені світ

Розкажи мені свою історію, розкажи мені, що ти трохи смієшся.

Дама з сумками не довіряє і не навчиться комп'ютеру

Щоб не знати, як далеко заходить цей розлад, вона тримає своє взуття в чистоті

Можливо, подарунок від сина на Різдво тому, коли він їх одягає, він відчуває себе близьким.

Знадобиться війна і навіть трохи нещастя, щоб навчити нас не витрачати дні, я не бачив війни, але я також живу напоготові і розумію більше, ніж здається.

Якщо ти хочеш мені довіряти, я визнаю, що твої парфуми нагадують мені, коли я був новеньким і дідусь пояснював мені світ, розкажи мені свою історію, розкажи мені свою історію,

скажи мені, що ти хоч трохи смієшся...

Дякую Джан Марії за цей текст)