Полёт - iZReaL

У твоих сверстников вон, куча планов: дети, работа, фото в раму;

Карьера, пеленки, теща, мама.

Только тебе почему-то рано…"Ну, да.

Пускай умчатся года, старость ведь дело наживное.

Мы успеем всегда, так?

Тут тонны строк не дописанных, тысячи фраз недосказанных,

Как минимум 3 сюжета не снято, и миру я их не показывал.

Значит, тебя под руку, а музу за локоны.

Сдавать назад, когда совсем уже около?

Бред.

Я снял плед и прыг в кеды, ночь, еду,

Куда глаза глядят.

Очередной трип в среду.

К утру очнусь на берегу моря.

Запах свободы, спокоен, чувствую — значит живу.

Припев:

Мне не хватит слов описать эти будни,

На сотни частиц разбиваются судьбы об лёд.

Тут, что не день — то полёт.

Навряд ли притяжение меня на землю вернёт.

Мне не хватит слов описать эти будни,

На сотни частиц разбиваются судьбы об лёд.

Тут, что не день — то полет.

Пока погода позволяет — весь мир подождёт.

«Надо, надо!" — все твердят, «времени нет у тебя.

Где они твои плоды?

Учеба, карьера, семья.

Где они?

В баксах, рублях, что за тебя говорят.

Кто ты, и что ты вообще, кого это носит земля?

Не надо мыслей, делай — и быстро.

Путь тут тернистый, пока тонешь в мечтах пролетает жизнь вся"

Да?

Ну да ладно вам, глупо.

Не хочу найти себя жалеющим о поступках

Что не сделал или сделал, был — не был

Шанс в моих руках, а я протупил — медлил.

Не попробовал схватить удачу за хвост.

Облом, наверно?

Согласись, глупый вопрос.

Так что, все нормально.

Куда-то движемся.

Главное — не стоим, назад не смотрим обиженно.

Чего-то не хватает правда, стало казаться.

А это значит, что нам все ещё есть чем заняться.

Припев:

Мне не хватит слов описать эти будни,

На сотни частиц разбиваются судьбы об лёд.

Тут, что не день — то полёт.

Навряд ли притяжение меня на землю вернёт.

Мне не хватит слов описать эти будни,

На сотни частиц разбиваются судьбы об лёд.

Тут, что не день — то полет.

Пока погода позволяет — весь мир подождёт.

Декабрь, 2015.

У твоїх однолітків он, купа планів: діти, робота, фото в раму;

Кар'єра, пелюшки, теща, мама.

Тільки тобі чомусь рано ... "Ну, так.

Нехай помчать року, адже старість справа наживна.

Ми встигнемо завжди, так?

Тут тонни рядків не дописаних, тисячі фраз недомовлених,

Як мінімум 3 сюжети не знято, і світу я їх не показував.

Отже, тебе під руку, а музу за локони.

Здавати назад, коли вже зовсім близько?

Маячня.

Я зняв плед і стриб у кеди, ніч, їжу,

Куди очі дивляться.

Черговий трип у середу.

До ранку прокинуся на березі моря.

Запах свободи, спокійний, відчуваю — значить живу.

Приспів:

Мені не вистачить слів описати ці будні,

На сотні частинок розбиваються долі облід.

Тут, що не день — те політ.

Навряд, тяжіння мене на землю поверне.

Мені не вистачить слів описати ці будні,

На сотні частинок розбиваються долі облід.

Тут, що не день — те політ.

Поки погода дозволяє - весь світ зачекає.

«Треба, треба!» - всі твердять, «часу немає в тебе.

Де вони твої плоди?

Навчання, кар'єра, сім'я.

Де вони?

У баксах, рублях, що за тебе кажуть.

Хто ти, і що ти взагалі, кого це носить земля?

Не треба думок, роби і швидко.

Шлях тут тернистий, поки тонеш у мріях пролітає життя все"

Так?

Ну так добре вам, безглуздо.

Не хочу знайти себе шкодуючим про вчинки

Що не робив чи зробив, був — не був

Шанс у моїх руках, а я протупив — зволікав.

Не спробував схопити удачу за хвіст.

Облом, мабуть?

Погодься, дурне питання.

Так що все нормально.

Кудись їдемо.

Головне — не стоїмо, тому не дивимося ображено.

Чогось не вистачає правда, почало здаватися.

А це означає, що нам все ще є чим зайнятися.

Приспів:

Мені не вистачить слів описати ці будні,

На сотні частинок розбиваються долі облід.

Тут, що не день — те політ.

Навряд, тяжіння мене на землю поверне.

Мені не вистачить слів описати ці будні,

На сотні частинок розбиваються долі облід.

Тут, що не день — те політ.

Поки погода дозволяє - весь світ зачекає.

Грудень 2015.