Zorba - Izi

Voi siete in prigione

E tutto ciò che potete desiderare, se avete del buon senso, è di evadere

Nessuno può fuggire dalla prigione senza l’aiuto di coloro che sono già fuggiti

Il più grande errore è credere che l’uomo abbia un’unità permanente

Un uomo non è mai uno, continuamente egli cambia

Raramente rimane identico, anche per una sola mezz’ora

Ordinariamente l’uomo vive semplicemente seguendo il flusso

Non è semplicemente addormentato, è completamente morto

Pochi esseri umani hanno un’anima, nessuno ha un’anima alla nascita

L’anima va acquisita, coloro che non ci riescono

Muoiono

Yah, sono stanco

Non ricordo le volte che ho pianto

Sembra storto 'sto mondo, ma non lo è

Sembro stronzo, ma in fondo sto come te

Io sono Noè, aprirò le (Porte)

Sì, signore, grazie, chiudi le tue braccia

Qui si muore, infatti vedo solo sagome

Mica anime, pusillanimi

Sono vivo per miracolo

Sono un arciere, mica un arcidiacono

Tu sei un oracolo, parli soltanto

Vi chiudo la bocca, a me basta uno sguardo

Sto in cella a contare i giorni che rimangono

Sembra uno strazio, ma invece c'è spazio se cerco

Prendo uno straccio nel tempo ed incerto

Pulisco e divento pulviscolo intenso

Più rischio più arrivo a chi sono

Le cose le mischio, le imprimo nel suono

Forse sono un uomo, forse sono forze

Volerò da solo, solo grazie a Zorba

Precipito lento perché sono il vento

Che porta quest’anima fragile morta su pagine

Se siamo fatti a tua immagine

Chiamaci a corte, rifacci compagine, Izeh

Aletheia

Ти в тюрмі

І все, що ви можете захотіти, якщо маєте трохи здорового глузду, — це втекти

Ніхто не може втекти з в’язниці без допомоги тих, хто вже втік

Найбільшою помилкою є віра в те, що людина має постійну єдність

Чоловік ніколи не один, він постійно змінюється

Вона рідко залишається незмінною, навіть лише на півгодини

Звичайна людина живе, просто слідуючи течії

Він не просто спить, він зовсім мертвий

Небагато людей мають душу, ніхто не має душі від народження

Душу треба придбати, хто не може

Вони вмирають

Ага, я втомився

Я не пам'ятаю, коли я плакала

Цей світ здається неправильним, але це не так

Я схожий на мудака, але в глибині душі я схожий на тебе

Я Ной, я відкрию (двері)

Так, сер, дякую, обіймися

Тут ми вмираємо, насправді я бачу лише силуети

Не душі, малодушні

Я живий дивом

Я стрілець, а не архідиякон

Ти оракул, ти тільки говориш

Я закриваю рота, мені достатньо погляду

Я в камері рахую дні, що залишилися

Здається, це агонія, але натомість є простір, якщо я спробую

Беру ганчірку вчасно й непевно

Я очищаю і стаю інтенсивним пилом

Чим більше я ризикую, тим більше я стаю тим, ким я є

Я перемішую речі, запечатлюю їх у звучанні

Може, я чоловік, може, вони сили

Я буду літати один, тільки завдяки Зорбі

Я падаю повільно, тому що я вітер

Який несе цю тендітну мертву душу на сторінках

Якщо ми створені за вашим образом

Подзвони нам у суд, склади свою команду, Ізе

Алетея