Однажды - Iva

Я однажды покину город,

Сяду в поезд и до конечной,

Буду книгу читать под грохот колес.

Утро.

Тихо.

Лазурь и дымка…

Я шугну с рюкзаком в прохладу,

Отключу телефон, и симка

Безвозвратно утонет в снегу.

Я буду долго идти по тропинке

Меж сугробов по стройному лесу,

На ресницы осядут снежки,

Что так щедро подарит зима.

Вдалеке замерещится дом вдруг,

Вмиг зайду, не стучась, и с порога

Я скажу: «ну вот я и дома,

Загорайся скорее печь!»

Я присяду у огня,

Протяну замерзшие руки,

Буду счастлива, как никогда,

Не помру, не волнуйтесь со скуки!

Будет праздник в моем доме жить,

Будут музыка письма и книги,

Я по-прежнему буду тебя любить,

Приходи, свет не будут гасить.

Встану рано, пойду гулять,

Налюбуюсь вдоволь рассветом,

Буду долго бродить, а потом

Согреваться дома за обедом.

Научусь готовить пирог,

Что бабуля ставила к чаю,

Буду кофе пить и домой писать

Только два слова «я скучаю».

Будет чисто всегда и светло,

Окна в доме будут большие,

На окне будет светоч стоять,

Ночью темной тебя направлять,

Не заблудишься, знаю точно,

Я оставила всюду подсказки,

Просто я - героиня сказки!

Нашей сказки.

Жду дома, идем!

Я присяду у огня,

Протяну замерзшие руки,

Буду счастлива, как никогда,

Не помру, не волнуйтесь со скуки!

Будет праздник в моем доме жить,

Будут музыка письма и книги,

Я по-прежнему буду тебя любить,

Приходи, свет не будут гасить.

Я присяду у огня,

Протяну замерзшие руки,

Буду счастлива, как никогда,

Не помру, не волнуйтесь со скуки!

Будет праздник в моем доме жить,

Будут музыка письма и книги,

Я по-прежнему буду тебя любить,

Приходи, свет не будут гасить.

Я одного разу покину місто,

Сяду в поїзд і до кінцевої,

Книгу читатиму під гуркіт коліс.

Ранок.

Тихо.

Лазур і серпанок.

Я шугну з рюкзаком у прохолоду,

Відключу телефон, і сімка

Безповоротно втопиться в снігу.

Я буду довго йти стежкою

Між кучугур по стрункому лісі,

На вії осядуть сніжки,

Що так щедро подарує зима.

Вдалині замережеться будинок раптом,

Вмить зайду, не стукаючи, і з порога

Я скажу: «ну ось я й удома,

Загоряйся швидше пекти!

Я присяду біля вогню,

Простягну замерзлі руки,

Буду щаслива, як ніколи,

Не помру, не хвилюйтеся з нудьги!

Буде свято в моєму домі жити,

Будуть музика письма та книги,

Я як і раніше тебе любитиму,

Приходь, світло не гаситимуть.

Встану рано, піду гуляти,

Налюбуюся вдосталь світанком,

Довго бродитиму, а потім

Зігріватися вдома за обідом.

Навчуся готувати пиріг,

Що бабуся ставила до чаю,

Каву питиму і додому писатиму

Тільки два слова «я сумую».

Буде чисто завжди і світло,

Вікна в будинку будуть великі,

На вікні буде світоч стояти,

Вночі темною тебе спрямовувати,

Не заблукаєш, знаю точно,

Я залишила всюди підказки,

Просто я – героїня казки!

Нашої казки.

Чекаю вдома, йдемо!

Я присяду біля вогню,

Простягну замерзлі руки,

Буду щаслива, як ніколи,

Не помру, не хвилюйтеся з нудьги!

Буде свято в моєму домі жити,

Будуть музика письма та книги,

Я як і раніше тебе любитиму,

Приходь, світло не гаситимуть.

Я присяду біля вогню,

Простягну замерзлі руки,

Буду щаслива, як ніколи,

Не помру, не хвилюйтеся з нудьги!

Буде свято в моєму домі жити,

Будуть музика письма та книги,

Я як і раніше тебе любитиму,

Приходь, світло не гаситимуть.