A Lyric in My Head I Haven't Thought of Yet - Into It. Over It.

Let’s see a show of hands for every human-being

Repeating identical evenings again and again and again.

Life’s one long game of whisper down the lane

Where the faces change, but results remain the same.

So here we are.

No cause for alarm

Watching replays of a decades worth of days.

And you’re a lyric in my head I haven’t thought of yet,

But I can still describe the turn of phrase.

I don’t want what this evening will become if we have enough time.

So do we have enough time?

I don’t need these evenings to repeat if we’ve had enough time.

So have we had enough time?

Like corresponding lines in the cement,

It’s a journey from the doorway to the bed as we unravel to the floor.

Perfection from the start, but perfection is a dying art.

Just steady repetition I can’t ignore.

So here we are.

No cause for alarm

Watching you replay on a decades worth of days.

And you’re a lyric in my head I haven’t thought of yet,

But I can still describe your turn of phrase.

All along Armitage Avenue, I kept the pace with you.

I don’t want what this evening will become if we have enough time.

So do we have enough time?

I don’t need these evenings to repeat if we’ve had enough time.

So have we had enough time?

You’re a lyric in my head I haven’t thought of yet.

All along Armitage Avenue.

Давайте подивимося на показ рук для кожної людини

Повторення однакових вечорів знову і знову і знову.

Життя – це одна довга гра в шепіт по провулку

Де обличчя змінюються, а результати залишаються тими самими.

Тож ось ми.

Немає причин для тривоги

Перегляд повторів днів на десятки років.

І ти лірика в моїй голові, про яку я ще не думав,

Але я все ще можу описати хід фрази.

Я не хочу, чим стане цей вечір, якщо у нас вистачить часу.

Тож у нас достатньо часу?

Мені не потрібно повторювати ці вечори, якщо ми встигли.

Тож у нас вистачило часу?

Як і відповідні лінії в цементі,

Це подорож від дверей до ліжка, коли ми розплутуємось на підлогу.

Досконалість з самого початку, але досконалість — це мистецтво, що вмирає.

Просто постійне повторення, яке я не можу ігнорувати.

Тож ось ми.

Немає причин для тривоги

Спостерігаючи за вашим повтором протягом десятків днів.

І ти лірика в моїй голові, про яку я ще не думав,

Але я все ще можу описати ваш хід фраз.

Уздовж проспекту Армітаж я в ногу з вами.

Я не хочу, чим стане цей вечір, якщо у нас вистачить часу.

Тож у нас достатньо часу?

Мені не потрібно повторювати ці вечори, якщо ми встигли.

Тож у нас вистачило часу?

Ти лірика в моїй голові, про яку я ще не думав.

По всьому проспекту Армітаж.