Близнецы - Инкогнито

Мы близнецы по чьей-то воле,

Хоть не похожи мы ни капли.

Так кто-то посмеялся вдоволь,

Но не от этого так гадко.

И выбора нам не оставят

Две параллельные дороги,

Которые с таким упорством

Бросаются под наши ноги.

Припев:

И опять всё вверх дном,

И вопрос: «Что потом?»

Вижу я сотни рук,

Но твоих нет вокруг.

Услышим мы шаги друг друга,

Как тут волнению не поддаться.

И в поисках иного счастья

С толпой боимся мы смешаться.

Нам расстояние не помеха,

Пустые горы обещаний.

И выставлены на потеху

Все наши дни воспоминаний.

Припев:

И опять всё вверх дном,

И вопрос: «Что потом?»

Вижу я сотни рук,

Но твоих нет вокруг.

Уставшие от ног дороги

От душной пыли задохнутся.

Своими злыми языками

Они в молчание окунутся.

В тугой мы их завяжем узел,

Чтоб развязаться не сумели.

И чтоб вовеки не расстаться,

Объятиями себя согреем.

Ми є близнюки з чиєїсь волі,

Хоча не подібні ми ні краплі.

Так хтось посміявся вдосталь,

Але не від цього так бридко.

І вибору нам не залишать

Дві паралельні дороги,

Які з такою завзятістю

Впадають під наші ноги.

Приспів:

І знову все догори дном,

І питання: «Що потім?»

Бачу я сотні рук,

Але твоїх немає навколо.

Почуємо ми кроки один одного,

Як тут хвилюванню не піддатися.

І в пошуках іншого щастя

З натовпом боїмося ми змішатися.

Нам відстань не перешкода,

Порожні гори обіцянок.

І виставлені на потіху

Усі наші дні спогадів.

Приспів:

І знову все догори дном,

І питання: «Що потім?»

Бачу я сотні рук,

Але твоїх немає навколо.

Втомлені від ніг дороги

Від душного пилу задихнуться.

Своїми злими мовами

Вони в мовчання поринуть.

У тугою ми їх зав'яжемо вузол,

Щоб розв'язатися не зуміли.

І щоб навіки не розлучитися,

Обійми себе зігріємо.