Инкогнито - Инкогнито

Ты проживаешь чью-то жизнь,

Ты взял чужие имена,

А раньше просто был инкогнито.

И соответствий прочих нет,

Тебе плевать на этот свет,

Ведь от него так много бед.

Ничего не говори, не подходи на выстрел,

Не смотри по сторонам, они и так уже близко,

И на глаза не попасться бы им,

И уйти незамеченным.

А за спиною чья-та тень,

Пытается тебя спугнуть,

Но не страшись ее ничуть.

Ты отряхнешь ее с плеча,

Хоть цепь объятий горяча,

Она потухнет, как свеча.

Ничего не говори, не подходи на выстрел,

Не смотри по сторонам, они и так уже близко,

И на глаза не попасться бы им,

И уйти незамеченным.

Лишь стоит ближе подойти,

Как стены пятятся назад,

Их отрешенный губит взгляд.

И ветер водит хоровод,

Закручивая в пьяный смерч,

Когда игра не стоит свеч.

Ничего не говори, не подходи на выстрел,

Не смотри по сторонам, они и так уже близко,

И на глаза не попасться бы им,

И уйти незамеченным.

Ти проживаєш чиєсь життя,

Ти взяв чужі імена,

А раніше просто був інкогніто.

І відповідностей інших немає,

Тобі начхати на це світло,

Адже від нього так багато лиха.

Нічого не говори, не підходь на постріл,

Не дивись на всі боки, вони і так вже близько,

І на очі не потрапити б їм,

І піти непоміченим.

А за спиною чиясь тінь,

Намагається тебе злякати,

Але не лякайся її анітрохи.

Ти обтруси її з плеча,

Хоч ланцюг обіймів гарячий,

Вона згасне, як свічка.

Нічого не говори, не підходь на постріл,

Не дивись на всі боки, вони і так вже близько,

І на очі не потрапити б їм,

І піти непоміченим.

Лише варто ближче підійти,

Як стіни задкують назад,

Їхній відчужений губить погляд.

І вітер водить хоровод,

Закручуючи в п'яний смерч,

Коли гра не вартує свічок.

Нічого не говори, не підходь на постріл,

Не дивись на всі боки, вони і так вже близько,

І на очі не потрапити б їм,

І піти непоміченим.