Tränen des bacchus - Imperium Dekadenz

Bacchus, Bacchus, Bacchus!

Die Sonne sinkt und der Gott des Weinens flüstert leise

Doch ein Schreien wird es vollends sein

Ein inner Grollen trägt mich rasch

Zu dem Tor der wilden Dunkelheit

Das Diesseits nur die Fesseln kennt

Das Diesseits nur die Fesseln kennt

Die man nun füllt mit Bacchus Tränen

Wurden der Tränen viel vergossen

Weiß nur der kalte Winterwind

Der den Heimweg eisig greift

Wie die Wut zu stillen ist

Schweigend schreitend.

Durch die Nacht

Durch Stille kalte Nebel

Erfüllt von einzigartiger Einsamkeit

Das wahre Ich hat mich nun wieder

Das keine Fesseln kennt

Das keine Fesseln kennt

Nun durchschreite ich das Tor

Bacchus, Bacchus, Bacchus!

The sun sets and the god of wine whispers softly

But at the end there will be screaming

An inner rage takes me suddenly

To the threshold of a wild inscrutability

That on this side only knows bondage

That on this side only knows bondage

The take flows now, with Bacchus tears

When many tears have spilled

Only the cold winter wind knows

He who envelops my icy homeward path

How to calm the fury

Quietly striding, through the night

Through silent, cold mist

Complete with a singular loneliness

The true self has found me again

That know no bounds

That know no bounds

Now I step across the threshold

Вакх, Вакх, Вакх!

Сонце заходить, і бог плачу тихо шепоче

Але це буде крик повністю

Внутрішнє бурчання несе мене швидко

До воріт дикої темряви

Цей світ знає лише кайдани

Цей світ знає лише кайдани

Який тепер наповнює сльозами Вакха

Пролито багато сліз

Знає тільки холодний зимовий вітер

Хто крижаним чіпляє дорогу додому

Як заспокоїти гнів

крокуючи в тиші.

Через ніч

Крізь тишу холодні тумани

Наповнений неповторною самотністю

Справжнє я повернуло мене

Це не знає кайданів

Це не знає кайданів

Тепер я проходжу через ворота

Вакх, Вакх, Вакх!

Сонце заходить, і бог вина тихо шепоче

Але в кінці буде крик

Мене раптово охоплює внутрішня лють

До порога дикої незбагненності

Що з цього боку знає лише неволю

Що з цього боку знає лише неволю

Думка плине зараз, сльозами Вакха

Коли пролилося багато сліз

Знає тільки холодний зимовий вітер

Той, хто огортає мою крижану дорогу додому

Як заспокоїти лють

Тихо крокуючи, крізь ніч

Крізь тихий холодний туман

Доповнена неповторною самотністю

Справжнє я виявило мене проти

Це не знає меж

Це не знає меж

Тепер я переступаю поріг