Мой город - iMba

Это все не правда, что какие-то китайцы

Живут в Поднебесной и Конфуция читают.

Ты видел хоть раз закаты на набке,

Читая добрые книги и хапая хапки?

В то время, когда огромное красное солнце

Падает в Волгу озаряя светом неба,

А ты с друзьями, которые уже в наколках,

Разговариваешь о жизни о были и небыли,

Она проходит, но у каждого по разному:

Кто-то видит её в мутках, кто-то в стразах,

Кто-то просыпаясь видит утро, кто-то вечер,

Но ведь и то и то по сути бесконечно.

Хочу солнце над головой,

Смотреть на неба и прибой,

по тротуарам стирая тапки,

По темным аркам и по моей любимой набке.

Хочу солнце над головой,

Смотреть на неба и прибой,

по тротуарам стирая тапки,

По темным аркам и по моей любимой набке.

В то редкое время, когда я не сижу в инете,

Я выхожу в город, всматриваясь в окна,

Странно так, ленинградка вся промокла,

И это дурацкое стечение обстоятельств,

Что лавки все заняты и на них нет приятелей,

Ну ладно что пойду до троицкого рынка,

И все бы не чего, но эта хуёво выложенная плитка

Просто после дождя здесь скапливаются лужи,

И вроде водосток везде, но нахуй бы он нужен,

И эти капли, что вперемешку с резким ветром

В равных пропорциях выдаются на каждом метре.

Иду среди огней домов и магазинов,

среди дешевых машин и лимузинов,

Среди тачек хачиков, прачек, пишу эти строчки

Каждый день с утра и до глубокой ночи.

Хочу солнце над головой,

Смотреть на неба и прибой,

по тротуарам стирая тапки,

По темным аркам и по моей любимой набке.

Хочу солнце над головой,

Смотреть на неба и прибой,

по тротуарам стирая тапки,

По темным аркам и по моей любимой набке.

Хочу солнце над головой,

Смотреть на неба и прибой,

по тротуарам стирая тапки,

По темным аркам и по моей любимой набке.

Це все неправда, що якісь китайці

Живуть у Піднебесній і Конфуція читають.

Ти бачив хоч раз заходи на набці,

Читаючи добрі книги і хапаючи хапки?

У той час, коли величезне червоне сонце

Падає в Волгу освітлюючи світлом неба,

А ти з друзями, які вже в наколках,

Розмовляєш про життя про були і небули,

Вона проходить, але у кожного по різному:

Хтось бачить її в мутках, хтось у страхах,

Хтось прокидаючись бачить ранок, хтось вечір,

Але ведь і то і то по суті нескінченно.

Хочу сонце над головою,

Дивитися на неба та прибій,

по тротуарам стираючи тапки,

По темних арках і по моїй улюбленій набці.

Хочу сонце над головою,

Дивитися на неба та прибій,

по тротуарам стираючи тапки,

По темних арках і по моїй улюбленій набці.

У той рідкісний час, коли я не сиджу в інеті,

Я виходжу в місто, вдивляючись у вікна,

Дивно так, ленінградка вся промокла,

І це безглуздий збіг обставин,

Що лавки всі зайняті і на них немає приятелів,

Ну, добре що піду до троїцького ринку,

І все би не чого, але ця хуево викладена плитка

Просто після дощу тут накопичуються калюжі,

І начебто водосток скрізь, але нахуй би він потрібний,

І ці краплі, що впереміш з різким вітром

У рівних пропорціях видаються на кожному метрі.

Іду серед вогнів будинків та магазинів,

серед дешевих машин та лімузинів,

Серед тачок хачиків, пралень, пишу ці рядки

Щодня з ранку і до глибокої ночі.

Хочу сонце над головою,

Дивитися на неба та прибій,

по тротуарам стираючи тапки,

По темних арках і по моїй улюбленій набці.

Хочу сонце над головою,

Дивитися на неба та прибій,

по тротуарам стираючи тапки,

По темних арках і по моїй улюбленій набці.

Хочу сонце над головою,

Дивитися на неба та прибій,

по тротуарам стираючи тапки,

По темних арках і по моїй улюбленій набці.