Под небом Барселоны - Илья Киреев

Как мне с тобою быть, ведь нам любить друг друга нельзя.

Может просто как сон забыть и не звонить, ни за что, никогда.

Вот только одна беда, в каждой мысли моей, сладкий привкус тебя.

Картинками вся эта ночь расписана, разрисована.

Под небом Барселоны, где там на краю стою, любовь на грани фола,

ведь все осудят нас.

Ах, Сеньюрита как жаль, но завтра все пройдет.

Сеньюрита прощай,

я не твой сеньор.

Под небом Барселоны, где там на краю стою, любовь на грани фола,

ведь все осудят нас.

Ах, Сеньюрита как жаль, но завтра все пройдет.

Сеньюрита прощай,

я не твой сеньор.

Теплым вечером, снова встречу и по спине твои пальцы пишут стих.

По губам вода, ветер в волосах, нарисуй со мной, все что нам нельзя.

Сохранят все стены Мадрида, ччтобы никто не услышал, ветер утихнет.

Все прощая, мы растворимся, и до следующей встречи, будем считать дни.

Под небом Барселоны, где там на краю стою, любовь на грани фола,

ведь все осудят нас.

Ах, Сеньюрита как жаль, но завтра все пройдет.

Сеньюрита прощай,

я не твой сеньор.

Под небом Барселоны, где там на краю стою, любовь на грани фола,

ведь все осудят нас.

Ах, Сеньюрита как жаль, но завтра все пройдет.

Сеньюрита прощай,

я не твой сеньор.

Под небом Барселоны, где там на краю стою, любовь на грани фола,

ведь все осудят нас.

Ах, Сеньюрита как жаль, но завтра все пройдет.

Сеньюрита прощай,

я не твой сеньор.

Як мені з тобою бути, адже нам любити одне одного не можна.

Може просто як сон забути і не дзвонити, ні за що, ніколи.

Ось тільки одна біда, у кожній думці моїй, солодкий присмак тебе.

Картинками всю цю ніч розписано, розмальовано.

Під небом Барселони, де там на краю стою, кохання на межі фолу,

адже всі засудять нас.

Ах, Сеньюріта як шкода, але завтра все пройде.

Сеньюрита прощай,

я не твій сеньйор.

Під небом Барселони, де там на краю стою, кохання на межі фолу,

адже всі засудять нас.

Ах, Сеньюріта як шкода, але завтра все пройде.

Сеньюрита прощай,

я не твій сеньйор.

Теплого вечора, знову зустріч і по спині твої пальці пишуть вірш.

По губах вода, вітер у волоссі, намалюй зі мною, все що нам не можна.

Збережуть усі стіни Мадрида, щоб ніхто не почув, вітер стихне.

Все прощаючи, ми розчинимося, і до наступної зустрічі, будемо рахувати дні.

Під небом Барселони, де там на краю стою, кохання на межі фолу,

адже всі засудять нас.

Ах, Сеньюріта як шкода, але завтра все пройде.

Сеньюрита прощай,

я не твій сеньйор.

Під небом Барселони, де там на краю стою, кохання на межі фолу,

адже всі засудять нас.

Ах, Сеньюріта як шкода, але завтра все пройде.

Сеньюрита прощай,

я не твій сеньйор.

Під небом Барселони, де там на краю стою, кохання на межі фолу,

адже всі засудять нас.

Ах, Сеньюріта як шкода, але завтра все пройде.

Сеньюрита прощай,

я не твій сеньйор.