Tres Versos Para Una Historia - Illapu

Aquí vivía un hombre ayer

Hoy vive sólo su hijo Manuel

Busca a su padre quiere saber

Adónde puede su llanto arder

Tenía cinco años el día aquel

Su madre dijo de viaje fue

Nada ha cambiado del cuarto aquél

Sobre la cama yace un clavel

A cada noche y amanecer

Corre hasta su cuarto buscándole

Su madre dice hijo Manuel

Tal vez mañana, tengamos fe

Creció soñando el día ver

El de su cuento de anochecer

Su madre entonces dijo Manuel

Sólo lo cierto lo ha de traer

(O Torres)

Desde esta celda donde el odio ha confinado

La sonrisa, amada mía

Yo me desangro en la ausencia de tus manos

Y me duermo, con tu Universo

Que es fuerza y vida en la esperanza de los hijos

Que quedaron

Pero si muero en la desdicha de no verte más

Levántate, recógeme

No ha sido en vano el sacrificio de la carne

Levántate, recógeme

No ha sido en vano el sacrificio de la carne

Hasta siempre amor

Hasta siempre

(R. Márquez — P. Valdivia)

Usted me busca

Y no me encuentra

Pero yo estoy aquí

Soy como usted

No he desaparecido

Yo soy reflejo vivo

Escucho trenes de prisa

Y gritos de vendedores

Usted me busca

Y no me encuentra

Pero yo estoy aquí

Jamás me fui

Juan terminó la escuela

Y aunque muy tarde sea

Irá buscando la verdad

Usted y él, me encontrarán

Ves yo estoy aquí

Donde jamás me fui

Estoy aquí

Y a veces canto

Te puedo ver sola bailando

Para que nadie pierda la memoria

Porque soy parte de esta historia

Están mis hijos, mi mañana

Mi mañana, mi mañana

Тут вчора жив чоловік

Сьогодні живе лише його син Мануель

Шукає свого батька, хоче знати

Де можуть горіти твої сльози

Того дня мені було п’ять років

Його мати сказала про поїздку

З тієї кімнати нічого не змінилося

На ліжку лежить гвоздика

На кожну ніч і світанок

Він біжить до своєї кімнати, шукаючи його

Його мати каже син Мануель

Можливо, завтра ми будемо мати віру

Він виріс, мріючи побачити день

Той з його казки на ніч

Тоді його мати сказала Мануель

Тільки те, що є правдою, має принести

(Або вежі)

З цієї камери, куди утримується ненависть

Посмішка, моя любов

Я стікаю кров’ю без твоїх рук

І я засинаю, з твоїм Всесвітом

Що таке сила і життя в надії дітей

що залишилося

Але якщо я помру від нещастя, що більше не побачу тебе

Вставай, забери мене

Жертва тіла не була марною

Вставай, забери мене

Жертва тіла не була марною

Поки завжди кохання

побачимося назавжди

(Р. Маркес — П. Вальдівія)

ти мене шукаєш

і ти не можеш мене знайти

Але я тут

ти мені подобаєшся

Я не зник

Я – живе відображення

Я чую, як мчать потяги

І крики продавців

ти мене шукаєш

і ти не можеш мене знайти

Але я тут

Я ніколи не пішов

Іван закінчив школу

І навіть якщо вже пізно

піду шукати правду

Ти і він мене знайдеш

Бачиш, я тут

куди я ніколи не був

я тут

І іноді я співаю

Я бачу, як ти сам танцюєш

Щоб ніхто не втратив пам’ять

Тому що я є частиною цієї історії

Там мої діти, мій ранок

Мій ранок, мій ранок