Весь мир - любовь - Игорь Крутой

Весь мир любви к ногам твоим кладу,

В земное счастье веря и не веря,

Дождём признаний в руки упаду

С журчащей страстью музыки апреля.

Судьбы не исправима колея,

Ошибкам уготованы зигзаги,

Легли в забвенье тропы бытия,

Ведущие в тернистые овраги.

У берега надежд взывает плеск

Унять озноб от выстраданных истин

И не таить в глазах студеный блеск

И горестью пронизанные мысли.

Простишь ли ты?.. А я судьбу прощу,

За боль и грусть корить её не стану.

Теплом объятий чувства воскрешу,

Чтоб расцвели букетом несказанным.

Окно струит на пряди лунный свет,

На те, что мне так дороги и любы.

Забытый нами поцелуйный цвет

Окрасил снова высохшие губы.

Смотри, какая виснет акварель

Над нашей речкой, словно обожженной,

Где всходит вновь на синюю постель

Заря с небес красою обнаженной!

Еще вчера весна ломала лёд,

А завтра журавли споют устало

О том, как нам все ночи напролёт

Друг друга в этой жизни не хватало.

(Юрий Ишков)

Весь світ любові до ніг твоїх кладу,

У земне щастя вірячи і не вірячи,

Дощем зізнань у руки впаду

З пристрастю музики квітня.

Долі не виправна колія,

Помилкам приготовані зигзаги,

Легли в забуття стежки буття,

Ведучі в тернисті яри.

Біля берега надій волає плескіт

Угамувати озноб від вистражданих істин

І не таїти в очах студений блиск

І|смутком пронизані думки.

Пробачиш ти?.. А я долю пробачу,

За біль і сум докоряти її не стану.

Теплим обіймом почуття воскрешу,

Щоб розцвіли букетом невимовним.

Вікно струмить на пасмі місячне світло,

На те, що мені так дорогі і любі.

Забутий нами поцілунковий колір

Пофарбував знову висохлі губи.

Дивись, яка висне акварель

Над нашою річкою, немов обпаленою,

Де сходить знову на синю постіль

Зоря з небес красою оголеною!

Ще вчора весна ламала лід,

А завтра журавлі заспівають втомлено

Про те, як нам всі ночі безперервно

Один одного в цьому житті не вистачало.

(Юрій Ішков)