Устал - Игла

И от любви мимолётной, я устал

Искать локоны родные, твои

В этом пыльном, бетонном аду

Я устал от бесконечной темноты

Я спросил себя: «куда я иду?»

А меня обнимут только дворы

Где у людей в глазах нету тепла

И где-то между ментов и барыг

Мы просто дети и всё это — игра,

А потом меня обнимет темнота

Приласкает меня звуком сирен

Я забыл что я опять проиграл

Я опять забыл дорогу к тебе

А я выйду ночью тёмной (ага)

В свой город полумёртвый (ага)

Я устал жить беспокойно (ага)

И от любви мимолётной, я устал

Искать локоны родные, твои

В этом пыльном, бетонном аду

Я устал от бесконечной темноты

Я спросил себя: «куда я иду?»

А я выйду ночью тёмной (ага)

В свой город полумёртвый (ага)

Я устал жить беспокойно (ага)

И от любви мимолётной, я устал

Искать локоны родные, твои

В этом пыльном, бетонном аду

Я устал от бесконечной темноты

Я спросил себя: «куда я иду?»

А я выйду ночью тёмной (ага)

В свой город полумёртвый (ага)

Я устал жить беспокойно (ага)

И от любви мимолётной, я устал

Искать локоны родные, твои

В этом пыльном, бетонном аду

Я устал от бесконечной темноты

Я спросил себя: «куда я иду?»

І від любові скороминущої, я втомився

Шукати локони рідні, твої

У цьому курному, бетонному пеклі

Я втомився від нескінченної темряви

Я спитав себе: «куди я йду?»

А мене обіймуть тільки двори

Де у людей в очах немає тепла

І десь між ментів і бариг

Ми просто діти і все це — гра,

А потім мене обійме темрява

Приголубить мене звуком сирен

Я забув що я знову програв

Я знову забув дорогу до тебе

А я вийду вночі темної (ага)

У своє місто напівмертве (ага)

Я втомився жити неспокійно (ага)

І від любові скороминущої, я втомився

Шукати локони рідні, твої

У цьому курному, бетонному пеклі

Я втомився від нескінченної темряви

Я спитав себе: «куди я йду?»

А я вийду вночі темної (ага)

У своє місто напівмертве (ага)

Я втомився жити неспокійно (ага)

І від любові скороминущої, я втомився

Шукати локони рідні, твої

У цьому курному, бетонному пеклі

Я втомився від нескінченної темряви

Я спитав себе: «куди я йду?»

А я вийду вночі темної (ага)

У своє місто напівмертве (ага)

Я втомився жити неспокійно (ага)

І від любові скороминущої, я втомився

Шукати локони рідні, твої

У цьому курному, бетонному пеклі

Я втомився від нескінченної темряви

Я спитав себе: «куди я йду?»