Par Envie - IAM, Deni Hines, Bruno Coulais

I want to tell you something

I got to tell you one thing

Because we can love, we can heal

Just because we can touch, we can feel

We can see or it’s real

Just because we can, 'cause we can

J’ai vu les fruits pendre et les branches

J’aurais pu me tendre et les prendre

Y' avait là une statue d’or, un feu éteint

Les planches et les cendres

Une source fraîche alléchante

Sur l’couvert de plantes élégantes, fleur et papillon

Magnifique printemps au mois de décembre

Une caisse remplie de vieux champres:

Passeport pour le rêve, il me semble, une poignée d’sable

Dans ma chambre et ma lampe éclairait une estampe étonnante

À mon image insolente, évidente, affichant vanité, suffisance, arrogance

imposante

La tentation, la pression est pesante

J’me baisse, ramasse un carde où est inscrit célébrité en son centre, Une fente

Puis, demeure attirante au bout d’un rampe élégante

Beauté du mensonge, sont-ils à craindre prendre de mes membres

La jetée ou trempe, j’me demandais le temps de décembre

Cours-t-on après ce cercle métallique pouvant se suspendre?

L’humeur déroutante porte une violence envoûtante à trait superbe

Tout comme ce mal ambiant qui nous tente

J’entrais dans le hall, grand comme une tente, d’un roi d’un pays de légende

Pouvant tenir plus de mille de nos gens et leurs membres

Luminescente des bougies de nos sangs et leur camphre

Ambiance pesante comme annonçant une pluie de sang minent imminente

Égaré, comme des milliers de songeurs dans mon genre

C’est par ma volonté, pas pour la gloire que je rentre et y mange

J’en ai vu peu sortir, tromper une vie rampe et y campe

Sans passion qui les alimente, perdus ils s’y trempe et y manque

Because we can love, we can heal

Just because we can touch, we can feel

We can see, or it’s real

Just because we can, 'cause we can

Franchir la ligne bêtement, s’en délecter pleinement

Furieux garnement, calcinant joyeusement ses vingt ans

Cependant, la misère n’excuse pas tout, trop l’oubli trop souvent

Prendre des vies par envie j’avoue qu' peu trouve ça récurant

Grandissant, envie de s'épanouir à l’ombre d’un sourire d’enfant,

l’amour naissant

Trouver la force de n’jamais raccrocher les Gants, s'éveillant

Jouir de chaque seconde, à chaque instant

Par envie, se dire que le temps c’est plus de l’argent, que c’est devenu évident

Ne plus laisser trop souvent rugir l’animal latent

Par envie, savoir que s’aurais pu être pire que ça l’est maintenant

C’est drôle, pour le paradis beaucoup embrassent le néant, comprends

C’est par envie que le poison vicieusement s’mêle au sang

Haïr passionnément, frapper généreusement, paradoxe étonnant

Tout simplement, envie de la vie et de nos rêves face au temps

Face au vent, essayant ardemment de vivre plus longtemps que le présent

Regardant loin devant, droit, allant fièrement au bout du chemin

Par envie tout plaquer là et foutre le camp, fuir l’ennui

Recommencer ailleurs en faisant autrement, sans s’faire faucher en plein élan

Par envie foncer dans le tas, la mort au dents, la chance aidant

Finir ce qu’on a commencé, au moins décemment, le cœur souriant

Même sous le poids cédant, ne plus penser au palier précédent

En apnée souvent en quête de la narcose, envie de s’y plonger entièrement

Envie de gommer l’antécédent, souffler sur le nuage menaçant

Chaque jour étreindre amoureusement, et l’chérir comme un précieux diamant

Juste par envie

Because we can love, we can heal

Just because we can touch, we can feel

We can see, or it’s real

Just because we can, 'cause we can

Я хочу сказати вам дещо

Я маю сказати тобі одну річ

Тому що ми можемо любити, ми можемо зцілювати

Просто тому, що ми можемо торкатися, ми можемо відчувати

Ми можемо побачити, або це реально

Просто тому, що ми можемо, тому що ми можемо

Я бачив, як звисають плоди і гілки

Я міг би простягнути руку і взяти їх

Там була золота статуя, згасла пожежа

Дошки і попіл

Чарівна прохолодна весна

На обкладинці елегантні рослини, квітка і метелик

Прекрасна весна в грудні

Ящик, заповнений старими полями:

Паспорт до мрії, мені здається, жменя піску

У моїй кімнаті і моя лампа засвітила дивовижний принт

У моєму нахабному, очевидному образі, що демонструє марнославство, зарозумілість, зарозумілість

імпозантний

Спокуса, тиск важкий

Я нахиляюся, беру листівку з написом знаменитості в центрі, проріз

Потім привабливе житло в кінці елегантного пандуса

Краса брехні, чи варто боятися, щоб її забрали з моїх кінцівок

Пристань чи занурення, я цікавився грудневою погодою

Ми ганяємося за цим металевим колом, який можна підвішувати?

Заплутаний настрій несе в собі чарівну жорстокість з чудовою лінією

Так само, як це навколишнє зло, яке спокушає нас

Я увійшов до зали, великої, як намет, короля країни легенд

Може вмістити більше тисячі наших людей та їхніх кінцівок

Люмінесцентні свічки нашої крові та їх камфори

Важка атмосфера сповіщає про неминучий дощ із шахтою крові

Втрачений, як тисяча мрійників, як я

Це за моєю волею, а не заради слави, я заходжу й їжу там

Я бачив, як мало хто виходив, обдурював життя, повзав і таборував там

Без пристрасті, яка їх підживлює, втрачені вони просочують і сумують

Тому що ми можемо любити, ми можемо зцілювати

Просто тому, що ми можемо торкатися, ми можемо відчувати

Ми бачимо, або це реально

Просто тому, що ми можемо, тому що ми можемо

Тупо переступайте межу, сповна насолоджуйтеся нею

Розлючений негідник, щасливо прожарюючи свої двадцять років

Однак нещастя не виправдовує все, занадто часто забуваючи

Відбирайте життя від заздрості, я визнаю, що мало хто вважає, що це повторюється

Виростаючи, бажаючи розквітати в тіні дитячої посмішки,

зростаюча любов

Знайдіть в собі сили ніколи не повісити рукавички, прокинувшись

Насолоджуйтесь кожною секундою, кожною миттю

Через заздрість говорити собі, що час більше, ніж гроші, що це стало очевидним

Більше не дозволяйте прихованій тварині ревти занадто часто

Через заздрість, знаючи, що могло бути гірше, ніж зараз

Це смішно, бо небо багато хто приймає ніщо, розуміє

Через заздрість отрута злісно змішується з кров’ю

Пристрасно ненавидіти, щедро вражати, дивовижний парадокс

Простіше кажучи, туга за життям і наші мрії перед обличчям часу

Зустрічаючи вітер, намагаючись жити довше, ніж тепер

Дивляться далеко вперед, прямо, ідучи гордо до кінця шляху

Від заздрості скиньте все туди і геть геть, тікайте від нудьги

Почніть знову в іншому місці, роблячи інакше, не будучи скошеним у повному розпалі

За бажанням кинутися в купу, смерть у зубах, удача допомагає

Закінчіть розпочате, хоча б пристойно, з усміхненим серцем

Навіть під податливою вагою, більше не думає про попередній етап

При апное часто в пошуках наркозу, бажання повністю зануритися в нього

Хочеш стерти попереднє, подуй на загрозливу хмару

Кожен день обіймайте з любов’ю і бережіть це, як дорогоцінний діамант

Просто з бажання

Тому що ми можемо любити, ми можемо зцілювати

Просто тому, що ми можемо торкатися, ми можемо відчувати

Ми бачимо, або це реально

Просто тому, що ми можемо, тому що ми можемо