Visages Dans La Foule - IAM, Bruno Coulais

Regard transparent unique anémique on vit comme on peut

Vé, comme on peut donner c’qu’on veut

Même en étant personne nos cœurs sonnent marre des creux

Anonymes on le reste tels des lépreux

Le jour dort encore mais lui se lève

Y a que les tours et les chats dehors mais lui s’lève

À chaque fois le même effort, jamais d’trève

À chaque fois le même décor, lentement il en crève

Enchaîné à sa chienne de vie, chaque morsure l’affaiblit

Dans un puit de soucis il croupit près des portes de l’ennui

Sans bruit il suit le film jusqu’au happy end ou l’asile

Où le fleuve des ombres aboutit et vomit ses âmes englouties

Le cœur souvent dans l'étui il maintient sa chair à l’abri

Le front rempli de plis et c’putain de crédit qui s’languit

La tête pleine de jour comme de nuit, peu de place pour l’répit

Il faudrait pas que sa route dévie et s’paume dans l’brandy

Héroique à chaque acte une flamme d’espoir il brandit

À la face des costumes où se glissent les bandits

Chez lui l’mépris ça détruit pas, ça ragaillardit

Et de toute façon, y a la queue devant les portes de l’oubli

Juste un fantôme de plus parcourant le parvis

Doté d’la force des siens, guerrier de la survie

Un visage dans la foule flou mal défini

Un visage dans la foule comme tous un fait-dit

Regard transparent unique anémique, on parle pas d´mythes

Mais d´gens anodins qui s´battent pour un but

Le genre d´humain qui marche avec des valeurs

Ceux qui font tout pour éviter le malheur

Aux yeux de la vie c’est une femme, une mère, pas un numéro d’sécu

Dont l’regard porte le poids du vécu

Séparée d’son mari, reclus

Histoire d’une amourette de discotheque qui doucement bascule dans la tragédie

Le drame et les malentendus, vicieuse maladie

Calque sa vie sur ce que l’assistante sociale a dit

Lointains paradis, 2000 et ses parasites

Son père était flic tombé sous les balles des séparatistes

Été à Biarritz, le sort varie

Maintenant elle vit à Ris, tristes tours grises dans la banlieue d’Paris

Visage anonyme, ange esseulé

Les gosses partent en couille, trop fatiguée pour gueuler

Dans l’bas des tours ils embrassent la nuit, ivres, crient fort

Conscients que leur mère vit une petite mort

Sarcophage en T1 dans un HLM, étroit bocal

Au pied dans le local, ils fument du hasch, ces cons s’cachent et l’aiment

Le jour s’lève, ils partent s’coucher

Leur mère pour travailler est allée s’doucher, dehors l’orage

Dehors la rage, et les canines de la vie qui mâchent

C’n’est qu’une image, mais dis-moi qui a du courage et qui est lâche

Milieu du boulevard, que savent-ils, abattue

Une femme porte plus d’gloire que leurs putain d’statues réunies

Ça bouleverse, quand on y pense

Des fois vaut mieux regretter ce qu’on rate que ce qu’on dépense

Regard transparent unique anémique, on parle pas d´mythes

Mais d´gens anodins qui s´battent pour un but

Le genre d´humain qui marche avec des valeurs

Ceux qui font tout pour éviter le malheur

Анемічний неповторний прозорий погляд ми живемо, як можемо

Vé, оскільки ми можемо дати те, що хочемо

Навіть будучи ніким, наші серця дзвенять втомленими від западин

Анонімні ми залишаємося як прокажені

День ще спить, але він встає

Надворі тільки вежі та коти, але він підіймається

Кожного разу однакові зусилля, ніколи не перемир'я

Кожен раз той самий пейзаж, повільно вмирає

Прикутий до своєї собаки життя, кожен укус послаблює його

У колодязі турбот нудиться біля воріт нудьги

Він тихо слідує за фільмом до щасливого кінця або притулку

Там, де закінчується річка тіней і блює свої затонулі душі

Серце часто в тому випадку, коли він береже свою плоть

Лоб, повний складок, і чортовий кредит томиться

Голова повна вдень і вночі, мало місця для відпочинку

Його шлях не повинен відхилятися і опинитися в бренді

Героїчний у кожному вчинку вогник надії, яким він володіє

До обличчя костюмів, де ковзають бандити

З ним зневага не руйнує, а підбадьорює

І все одно, за воротами забуття є лінія

Лише ще одна привида, що ходить по двору

Наділений власною силою, воїн виживання

Невиразне розмите обличчя в натовпі

Обличчя в натовпі, як і всі факти

Анемічний унікальний прозорий погляд, ми не говоримо міфів

Але нешкідливі люди, які борються за певну мету

Людина, яка ходить з цінностями

Ті, хто робить все, щоб уникнути нещастя

В очах життя це жінка, мати, а не охоронний номер

Чий погляд несе вагу досвіду

Розлучена з чоловіком, відлюдниця

Історія кохання в нічному клубі, яке поволі перетворюється на трагедію

Драма і непорозуміння, порочна хвороба

Модель його життя на основі того, що сказав соціальний працівник

Далекі раї, 2000 та його паразити

Його батько був поліцейським, який потрапив під кулі сепаратистів

Літо в Біарріці доля змінюється

Зараз вона живе в Рісі, сумних сірих вежах у передмісті Парижа

Анонімне обличчя, самотній ангел

Діти божеволіють, занадто втомлені, щоб кричати

Внизу веж цілують ніч, п’яні, голосно кричать

Усвідомлюють, що їхня мати живе маленькою смертю

Саркофаг у Т1 у вузькому баку HLM

Внизу в кімнаті курять гашиш, ці лохи ховаються і люблять це

Встає день, лягають спати

Їхня мати на роботу пішла в душ, поза грозою

Звідти лють і жуючі ікла життя

Це лише картинка, але скажи мені, хто має сміливість, а хто боягуз

Серед бульвару, що вони знають, збили

Жінка несе більше слави, ніж їхні прокляті статуї разом узяті

Це засмучує, якщо подумати про це

Іноді краще шкодувати про те, що ви пропустили, ніж про те, що ви витратили

Анемічний унікальний прозорий погляд, ми не говоримо міфів

Але нешкідливі люди, які борються за певну мету

Людина, яка ходить з цінностями

Ті, хто робить все, щоб уникнути нещастя