Revoir Un Printemps - IAM, Bruno Coulais

Comme quoi la vie finalement nous a tous embarqués

J’en place une pour les bouts de choux, fraîchement débarqués

A croire que jusqu'à présent, en hiver on vivait

Vu qu’c’est le printemps, à chaque fois que leur sourire apparait

Je revois le mien en extase, au premier jouet téléguidé

Déguisé en cosmonaute, souhait presque réalisé, instant sacralisé

Trésor de mon cœur jamais épuisé, pour mon âme apaisante alizée

Revoir le rayon d’lumière, transpercer les nuages, après la pluie

La chaleur étouffante assécher la tuile

Revoir encore une fois, l’croissant lunaire embraser la nuit

Embrasser mes anges, quand l’soleil s’noie d’faire du sommeil une terre vierge

Converser dehors sous les cierges

Revoir son sourire au lever quand j'émerge

Sur au-delà des turpitudes, des dures habitudes de l’hiver

Peut être mon enveloppe de môme, abrite un coeur d’Gulliver

Revoir les trésors naturels de l’univers, douce ballerine

L’hirondelle fonde son nid dans mes songes, sublime galerie

A ciel ouvert, les djouns rampent à couvert, nous à l’air libre

Mais les pierres horribles, cachent souvent des gemmes superbes

Sous le couvercle Revoir la terre s’ouvrir, dévoiler la mer

Solitaire dans la chambre, sous la lumière qu’les volets lacèrent

Impatient de l’attendre, c’printemps en décembre

En laissant ces mots dans les cendres

De ces années amères

Comme quoi la vie finalement nous a tous embarqués

J’en place une pour les bouts de choux, fraîchement débarqués

A croire que jusqu'à présent, en hiver on vivait

Vu qu’c’est le printemps, à chaque fois que leur sourire apparait

Je revois le mien en extase, au premier jouet téléguidé

Déguisé en cosmonaute, souhait presque réalisé, instant sacralisé

Trésor de mon cœur jamais épuisé, pour mon âme apaisante alizée

La patience est un arbre, dont la racine est amère et l’fruit doux

J’aimerais revoir mes premiers pas, mes premiers rendez-vous

Quand j’pensais qu’la vie pouvait rien nous offrir, à part des sous

Maintenant j’sais qu'ça s’résume pas à ça, et qu’c’est un tout

L’tout est d’savoir, voir, penser, avancer, foncer

On sait qu’le temps, dans c’monde n’est pas notre allié

J’aimerais revoir, l’instant unique, qu’a fait d’moi un père un homme, un mari

On m’aurait dit ça avant, j’aurais pas t’nu l’pari

Normal dans mon coeur, y avait la tempête, les pression et l’orage

Et pas beaucoup d’monde qui pouvait supporter cette rage

J’aimerais revoir, ces pages, où on apprenait la vie sans dérapage

L’partage d’l'évolution, à qui j’rends hommage

Loin des typhons, j’aimerais revoir, l’premier sourire, d’mon fiston, mon coeur

D’puis c’jour là, j’me sens fier, c’beau gosse c’est ma grandeur

Un printemps éternel, une source intarissable, plein d’couleurs

C’est l’jardin d’Eden, qui m’protège d’mes douleurs

Revoir l'époque où y avait qu’des pelés sur le goudron s’arrachant

Autant de printemps répondant à l’appel d’un air innocent

Moins pressé d’aller à l'école pour les cours que pour les potes

S’y trouvant revoir les parties de bille sous le préau se faisant avec

acharnement

Tendre moment jalousement gardé comme tous

Avènement d’une jeune pousse

Que l’on couvre d’amour

Pour que rien ne salisse

Mille fleurs jaillissent

Dès que son sourire m'éclabousse ça m'électrise

Cette racine va devenir chêne massif sève de métisse

Annonçant le renouveau le retour de mes printemps

A travers les siens et construire les siens pour que un jour

Il puisse les revivre à son tour

Comme volant à mon secours ces graines fleurissent

Dans ma tête quand la grisaille

Persiste mur d’images refoulant mes tempêtes

(Voir un printemps superbe à nouveau fleurir)

Comme quoi la vie finalement nous a tous embarqués

J’en place une pour les bouts de choux, fraîchement débarqués

A croire que jusqu'à présent, en hiver on vivait

Vu qu’c’est le printemps, à chaque fois que leur sourire apparait

Je revois le mien en extase, au premier jouet téléguidé

Déguisé en cosmonaute, souhait presque réalisé, instant sacralisé

Trésor de mon cœur jamais épuisé, pour mon âme apaisante alizée

Як нарешті життя занесло нас усіх

Я ставлю один для шматочків капусти, щойно висадженої

Повірити, що досі ми жили взимку

Бо зараз весна, кожен раз, коли вони посміхаються

Я знову бачу свою в екстазі, біля першої іграшки дистанційного керування

Переодягнений космонавтом, бажання майже виконане, священна мить

Скарб мого ніколи не виснаженого серця, для моєї заспокійливої ​​душі пассату

Знову побачити промінь світла, пронизати хмари, після дощу

Спека висушує плитку

Бачиш знову, півмісяць запалив ніч

Поцілуй моїх ангелів, коли сонце тоне, щоб спати цілина

Поговоріть надворі під свічками

Щоб знову побачити її посмішку, коли я виходжу

За межами несправностей, важких звичок зими

Може бути конвертом моєї дитини, ховає в собі серце Гулівера

Перегляньте природні скарби всесвіту, мила балерино

Ластівка виває своє гніздо в моїх мріях, піднесена галерея

На відкритій місцевості джоуни повзають під укриттям, ми на відкритому повітрі

Але жахливі камені часто приховують чудові дорогоцінні камені

Під кришкою Бачити землю знову відкритою, відкриваючи море

Одинокий у кімнаті, під світлом, яке рвуться віконницями

Не можу дочекатися, у грудні весна

Залишивши ці слова на попелі

З тих гірких років

Як нарешті життя занесло нас усіх

Я ставлю один для шматочків капусти, щойно висадженої

Повірити, що досі ми жили взимку

Бо зараз весна, кожен раз, коли вони посміхаються

Я знову бачу свою в екстазі, біля першої іграшки дистанційного керування

Переодягнений космонавтом, бажання майже виконане, священна мить

Скарб мого ніколи не виснаженого серця, для моєї заспокійливої ​​душі пассату

Терпіння — це дерево, корінь якого гіркий, а плід солодкий

Я хотів би побачити свої перші кроки, мої перші побачення

Коли я думав, що життя не може запропонувати нам нічого, крім грошей

Тепер я знаю, що це більше, і це ціле

Це все про те, щоб знати, бачити, думати, рухатися вперед, йти до цього

Ми знаємо, що час у цьому світі не наш союзник

Я хотів би знову побачити той унікальний момент, який зробив мене батьком, чоловіком, чоловіком

Вони б мені сказали, що раніше, я б не взяв ставку

У моєму серці було нормально, була буря, тиск і буря

І не так багато людей, які могли б витримати цю лють

Я хотів би знову побачити ці сторінки, де ми пізнали життя без ковзання

Поділ еволюції, якому я віддаю шану

Далеко від тайфунів я хотів би знову побачити першу посмішку мого сина, своє серце

З того дня я пишаюся тим, що цей красень – моя велич

Вічна весна, джерело невичерпне, сповнене барв

Це Едемський сад, який захищає мене від мого болю

Перегляньте ті часи, коли на дьогті були лише шкури, які розривалися на частини

Стільки джерел невинно відповідають на дзвінок

Менш поспішає йти до школи на уроки, ніж до друзів

Перебувати там, щоб розглянути частини м’яча під критим майданчиком

невблаганність

Ніжний момент ревно оберігав, як і всі

Поява молодого пагона

Що ми покриваємо любов’ю

Щоб нічого не забруднилося

Тисяча квітів виростає

Як тільки її посмішка бризнула на мене, це мене електризує

Цей корінь стане твердим дубовим соком дворняжки

Оголошуючи поновлення повернення моїх пружин

Через своє і будує своє, щоб одного разу

Він може пережити їх по черзі

Немов летять мені на порятунок, ці насіння цвітуть

В моїй голові, коли сірий

Стіна зображень, що придушують мої шторми

(Побачити прекрасне весняне цвітіння знову)

Як нарешті життя занесло нас усіх

Я ставлю один для шматочків капусти, щойно висадженої

Повірити, що досі ми жили взимку

Бо зараз весна, кожен раз, коли вони посміхаються

Я знову бачу свою в екстазі, біля першої іграшки дистанційного керування

Переодягнений космонавтом, бажання майже виконане, священна мить

Скарб мого ніколи не виснаженого серця, для моєї заспокійливої ​​душі пассату