Nous - IAM, Bruno Coulais

Kayna Samet:

Ouais, t’en sais quoi, c’qu’on a dans l’ventre?

Et c’qui ronge à sang nos vies?

Ouais, mec, t’en sais quoi?

Qu’est ce que t’inventes à faire de nous une phobie?

C’est.

Fils d’immigrés, familles nombreuses

Du fin fond des cités dortoirs

Jusqu'à notre dernier souffle, on gard’ra espoir

Génération lassée d'être blasée

Regards froids et têtes rasées

Les pieds dans la boue au fond d’la fosse

On grimpe aux barbelés par la force, ouais

Génération, lassée d'être blasée

Métissés, métèques ou basanés

On marche avec des trous au fond des poches

Mais on grimpe aux barbelés par la force, ouais.

Akhenaton:

Regardes nous a-t-on l’air de français d’souche?

Ou de suspects à l’occasion, disons ce fossé d’sous

C’est la trappe qu’on actionne, et not’sang c’est le soufre, impossible

De dialoguer, entre nos verbes c’est le gouffre, le temps m’essouffle

Nous, otages de Ronald, not' révérend Moon

C’est fou !

Qui aurait pu dire qu’on se serait fait niquer un beau jour par un

clown

Bombardés d’crack, sous les pas, les doses et les pipes craquent

Bagarres au Cutter dont nos corps affichent les stigmates

Nous, dont les caisses font qu’les flics matent

Rien d’beau s’assort à nos gueules, et l’fisc fait sa partie d’maths

Repas d’maman gâchés par une O.D. de Kit Kat

On avance cagoulés, un sale vécu jonché de fric-frac

Nous le sujet tabou dans leur bouche dire qu’on est bien

C’est l’drame, ils rappliquent seulement si ça crame

La vie est courte, ils captent pas qu’on soit si speed

Ils comprennent pas qu’des frères et sœurs disciplinés défient leurs stupides

statistiques

Nous, enfants d’hier, pères aujourd’hui

La mauvaise graine se répand, dur de la faire taire aujourd’hui

Ca à l’air tranquille comme ça, toi, tu subis les fouilles?

Y’a un monde entre nous, c’est vrai, qu’est ce que tu casses les couilles !

Nous, méfiants depuis qu’on est écoliers, vrais

Sincères, entiers, patients, francs du collier

Quand même faut pas déconner car ce sont nos ménages qui consomment

La rage nous consume, quand ça va mal, c’est nous qu’on sonne

Depuis l’enfance, ce sont le mêmes, c’est nous qu’on somme pour y remédier:

Un bon cocktail de voyelles et de consonnes

La bombe agricole, Nous

Génération lassée d'être blasée

Regards froids et têtes rasées

Les pieds dans la boue au fond d’la fosse

On grimpe aux barbelés par la force, ouais

Génération, lassée d'être blasée

Métissés, métèques ou basanés

On marche avec des trous au fond des poches

Mais on grimpe aux barbelés par la force, ouais.

Shurik’n:

Nous, enfants des halls gris d’ici et d’ailleurs grains de riz

Dans le rouage, digue où font naufrage leurs exquis

Plein de peur, l’inconnu qui dérange s’extirpant doucement de la fange

Pas prévu au départ, chaque réussite a sa place dans un Strange

Fils du Vietnam urbain, des cales plein les mains, fiers en diable

Plus capables que coupables

Ils le cachent car ils savent que même les pieds dans le sable

Leur ciel est touchable comme leurs chaises et leurs billets

Sans se plier ni piller

Nous, l’sang des déracinés au tracé dessiné à l’encre

Magique défiant leur logique beaucoup ont résisté

Mais peu l'ébruitent, seuls les bris de vitres suscitent l’intérêt

De l’oeil vicieux de la télé au sensas attelée

Enfant de mensonges, cent fois séculaires

Fruits des centres de tri où on éloigne les cerfs des hautes sphères

Où seul l'élite passe la barrière pendant que nos pères cassent de la pierre

Parce que personne veut le faire

Et je dis personne pour le con qui clame qu’on vole son salaire

Nous, dont ils savent peu et parlent trop, la hotte accrochée dans le dos

Faut au moins ça pour tout ce qu’on porte comme chapeaux

J’avoue que parfois que c’est de l’intérieur que frappe le couteau

Et les meilleurs tombent servant de repas aux infos

Nous, autodidactes au salade, préférant l’acte c’est parce qu’on

En est pas qu’on tire la cloche avant la débâcle

Cruel dernier acte éclectique la masse se déplace perçue comme une menace

Nous, le reflet dans leur glace

Kayna Samet:

On pousse, comme la mauvaise herbe, on sait déjà

C’que le sort nous réserve à chaque faux pas

T’inquiètes, on a nos réserves de coups d'éclats

(Même), si toi, tu t'énerves, nous on s’en bat

On pousse, comme la mauvaise herbe, on sait déjà

C’que le sort nous réserve à chaque faux pas

T’inquiètes, on a nos réserves de coups d'éclats

(Même), si toi, tu t'énerves, nous on s’en bat

Кайна Самет:

Ага, знаєте що, що у нас в животі?

А що роз’їдає наше життя?

Так, чоловіче, що ти знаєш?

Що ви вигадуєте, щоб зробити нас фобією?

Це є.

Сини переселенців, багатодітні родини

З глибини гуртожиткових міст

До останнього подиху ми збережемо надію

Покоління втомлене від виснаження

Холодний погляд і поголені голови

Ноги в мулі на дні ями

Ми лазимо по колючому дроту силою, так

Покоління, втомлене від виснаження

Метис, метис або смаглявий

Ходимо з дірками в кишенях

Але ти лазиш по колючому дроту силою, так.

Ехнатон:

Подивіться, ми схожі на рідних французів?

Або випадкові підозрювані, кажуть цей рів з-під

Ми використовуємо люк, а наша кров сірка, це неможливо

До діалогу, між нашими дієсловами це прірва, час спливає

Ми, заручники Рональда, а не преподобний Мун

Це божевілля !

Хто б міг сказати, що колись нас обдурить

клоун

Бомбардовані з тріском, під ногами, тріщать дози і труби

Катер бореться, що наше тіло показує шрами

Ми, чиї кошти змушують копів стежити

Нічого гарного не пасує до наших облич, а податкова виконує свою частину математики

Мамина їжа зіпсована Кіт Кет О.Д.

Ми йдемо з капюшонами, брудний досвід, завалений грошима

Ми, табуйована тема, в їхніх устах кажемо, що все добре

Це драма, вони повертаються, лише якщо вона перегорить

Життя коротке, вони не розуміють, що ми такі швидкі

Вони не розуміють, що дисципліновані брати і сестри кидають виклик своїм дурним

статистика

Ми, вчорашні діти, сьогодні батьки

Погане насіння поширюється, сьогодні його важко заглушити

Звучить тихо, вас обшукують?

Між нами світ, правда, що ти ламаєш!

Ми, підозрілі ще зі школярів, правда

Щирі, цілі, терплячі, прямі

І все-таки не возьтеся, тому що споживають наші домогосподарства

Гнів поглинає нас, коли погано, ми ті, хто дзвонить

З дитинства вони однакові, ми це виправляємо:

Хороший коктейль з голосних і приголосних

Сільськогосподарська бомба, ми

Покоління втомлене від виснаження

Холодний погляд і поголені голови

Ноги в мулі на дні ями

Ми лазимо по колючому дроту силою, так

Покоління, втомлене від виснаження

Метис, метис або смаглявий

Ходимо з дірками в кишенях

Але ти лазиш по колючому дроту силою, так.

Шурик'н:

Ми, діти сірих залів, то тут, то там зернятка рису

У гвинтику, дамбі, де їхні вишукані речі зазнають корабельної аварії

Сповнений страху незручний незнайомець повільно виривається з болота

Спочатку не планувалося, кожен успіх має своє місце в Strange

Сини міського В'єтнаму, повні руки, пекельні горді

Більше здібним, ніж винним

Вони приховують це, бо знають навіть ноги в піску

Їхнє небо приємне на дотик, як їхні стільці та квитки

Без згинання чи грабування

Ми, кров вирваних, намальована чорнилом

Багато хто чинив опір магії, кидаючи виклик їхній логіці

Але про це мало хто чує, інтерес викликають лише розбиті вікна

Від злісного ока телевізора до стриманого відчуття

Дитя брехні, сто разів віком

Фрукти з сортувальних центрів, де оленів тримають подалі від вищих царств

Де тільки еліта проходить паркан, а наші батьки ламають камінь

Бо ніхто не хоче

І я кажу ніхто за ідіота, який стверджує, що ми крали його зарплату

У нас, про яких вони мало знають і багато говорять, капюшон висів ззаду

Візьміть принаймні це для всіх капелюхів, які ми носимо

Визнаю, що іноді ніж б’є зсередини

А найкраща осінь послужить їжею для новин

Ми, самоучки в салаті, віддаємо перевагу вчинку це тому, що ми

Справа не в тому, що ми дзвонимо перед поразкою

Жорстокий останній акт еклектичних масових рухів розглядається як загроза

Ми, відображення в їхньому дзеркалі

Кайна Самет:

Ми ростемо, як бур’ян, ми вже знаємо

Що приготувала нам доля з кожним промахом

Не хвилюйтеся, у нас є запаси ударів

(Навіть) якщо ти злишся, нам байдуже

Ми ростемо, як бур’ян, ми вже знаємо

Що приготувала нам доля з кожним промахом

Не хвилюйтеся, у нас є запаси ударів

(Навіть) якщо ти злишся, нам байдуже