Stimela (The Coal Train) - Hugh Masekela

There is a train that comes from Namibia and Malawi

there is a train that comes from Zambia and Zimbabwe,

There is a train that comes from Angola and Mozambique,

From Lesotho, from Botswana, from Zwaziland,

From all the hinterland of Southern and Central Africa.

This train carries young and old, African men

Who are conscripted to come and work on contract

In the golden mineral mines of Johannesburg

And its surrounding metropolis, sixteen hours or more a

day

For almost no pay.

Deep, deep, deep down in the belly of the earth

When they are digging and drilling that shiny mighty

evasive stone,

Or when they dish that mish mesh mush food

into their iron plates with the iron shank.

Or when they sit in their stinking, funky, filthy,

Flea-ridden barracks and hostels.

They think about the loved ones they may never see again

Because they might have already been forcibly removed

From where they last left them

Or wantonly murdered in the dead of night

By roving, marauding gangs of no particular origin,

We are told.

they think about their lands, their herds

That were taken away from them

With a gun, bomb, teargas and the cannon.

And when they hear that Choo-Choo train

They always curse, curse the coal train,

The coal train that brought them to Johannesburg.

Є потяг із Намібії та Малаві

є потяг із Замбії та Зімбабве,

Є потяг, який йде з Анголи та Мозамбіку,

З Лесото, з Ботсвани, з Звазіленду,

З усіх внутрішніх районів Південної та Центральної Африки.

Цей потяг перевозить молодих і старих африканських чоловіків

Хто призваний прийти працювати за контрактом

У золотих копальнях Йоганнесбурга

І його оточуючий мегаполіс, шістнадцять годин чи більше

день

Майже без оплати.

Глибоко, глибоко, глибоко в чері землі

Коли вони копають і бурять той блискучий могутній

ухильний камінь,

Або коли вони готують їжу з мішу

в їхні залізні пластини із залізним хвостовиком.

Або коли вони сидять у своєму смердючому, фанковому, брудному,

Бараки та гуртожитки, охоплені блохами.

Вони думають про близьких, яких ніколи більше не побачать

Тому що, можливо, їх уже примусово вилучили

Звідки вони їх востаннє залишили

Або самовільно вбитий глухою ночі

Бродячи, мародерські банди не особливого походження,

Нам кажуть.

вони думають про свої землі, свої стада

Це у них забрали

З пістолетом, бомбою, сльозогінним газом і гарматою.

І коли вони чують цей потяг Чу-Чу

Вони завжди проклинають, проклинають вугільний потяг,

Вугільний потяг, який привіз їх до Йоганнесбурга.