Tür An Tür Mit Alice (Living Next Door To Alice) - Howard Carpendale

Ein Freund rief an, mit leisem Ton sagte er du weißt wohl schon,

mmmm du weißt wohl schon von Alice.

Und ich eilte zum Fenster und schaute hinaus, ein Möbelwagen stand vor dem Haus.

Ich glaubte, daß ich nicht richtig sah, doch Alice war da.

Ich weiß nicht wo sie hingeht, woran es liegen kann, sie hat wohl ihre Gründe

und es geht mich ja nichts an.

Doch seit ewiger Zeit leb ich Tür an Tür mit

Alice.

Fast jeden Tag traf ich sie im Flur, ich grüßte jedes mal, doch sie lächelte

nur,

es ist schwer, ich leb nicht mehr Tür an Tür mit Alice.

Warum ich wohl nie zu ihr fand, dabei trennte mich nur eine Wand,

mmmm…, eine Wand trennte mich von Alice.

Warum hab ich ihr nie eine Frage gestellt, und ihr nie gesagt, wie sehr sie mir

fehlt.

Ich sah das Lächeln auf ihrem Gesicht und doch tat ich es nicht.

Ich weiß nicht wo sie hingeht, woran es liegen kann, sie hat wohl ihre Gründe

und es geht mich ja nichts an.

Doch seit ewiger Zeit leb ich Tür an Tür mit

Alice.

Fast jeden Tag traf ich sie im Flur, ich grüßte jedes mal, doch sie lächelte

nur,

es ist schwer, ich leb nicht mehr Tür an Tür mit Alice.

Ich weiß nicht wo sie hingeht, woran es liegen kann, sie hat wohl ihre Gründe

und es geht mich ja nichts an.

Doch seit ewiger Zeit leb ich Tür an Tür mit

Alice.

Fast jeden Tag traf ich sie im Flur, ich grüßte jedes mal, doch sie lächelte

nur,

es ist schwer, ich leb nicht mehr Tür an Tür mit Alice.

Подзвонив друг, тихо сказав, що ти знаєш

мммм, ви, напевно, вже знаєте про Алісу.

І я кинувся до вікна і визирнув, перед будинком стоїть рухомий фургон.

Я думав, що бачу неправильно, але Аліса була поруч.

Я не знаю, куди вона йде, що це може бути, напевно, у неї є свої причини

і це не моя справа.

Але я живу по сусідству з ними багато років

Аліса.

Майже щодня зустрічав її в коридорі, щоразу вітався, але вона посміхалася

просто,

це важко, я більше не живу по сусідству з Алісою.

Чому я, мабуть, так і не знайшов її, тільки стіна розділила мене,

мммм... стіна відділила мене від Аліси.

Чому я ніколи не ставив їй питання і ніколи не сказав їй, як сильно вона мене любить

відсутня.

Я бачив посмішку на її обличчі, але не бачив.

Я не знаю, куди вона йде, що це може бути, напевно, у неї є свої причини

і це не моя справа.

Але я живу по сусідству з ними багато років

Аліса.

Майже щодня зустрічав її в коридорі, щоразу вітався, але вона посміхалася

просто,

це важко, я більше не живу по сусідству з Алісою.

Я не знаю, куди вона йде, що це може бути, напевно, у неї є свої причини

і це не моя справа.

Але я живу по сусідству з ними багато років

Аліса.

Майже щодня зустрічав її в коридорі, щоразу вітався, але вона посміхалася

просто,

це важко, я більше не живу по сусідству з Алісою.