Down The Line (Mana's Song) - Horrorshow, Sarah Corry

And I can’t tell this story from the start

Its origins have been lost, forgotten to the halls of the past

But let’s begin on the golden plains of Halls Creek

With a boy named Ross living on a farm

The second of five kids, who shared a surname that dated back

Two generations to a migrant who’d changed it to Smith

Nice and plain, he wanted to fit in

At a time when people might not take too kindly to the likes of him

Now they spent their days herding cattle on the station

Tough times, depression era, rural isolation

A simple life, they’d gather by the piano at night

With poems by Banjo for entertainment

But that all changed in '39

With his slouch hat, he shipped off for the front line

Fought in trenches and saw men slain

From the jungles of Borneo to the desert of El Alamein

On his way home, he met a lovely nurse

Decided he would make her the offer that she deserved

Got down on one knee and asked her to take his hand

And it wasn’t too long before they were making plans

Gave me my voice

To sing refrain

You’ve felt it all

Hunger to a war of pain

You gave me fire

To build my path

Each stepping stone

A lesson from your winding past

And as I stand

My outstretched hand

Reaches for you

To show my gratitude

A presence from

Before my time

Traces that I’m

Bound to carry down the line

Fast forward, now the boy’s a man with children of his own

Colts roaming on the farmstead that they call home

Days turned to years

As the steam rose from the puffing billy and weathered hands worked the shears

Through flood and drought he kept food in the family’s mouths

His four kids getting taller now

Each climbed to the top of that old pine tree

Just to make believe they could see all the way to Sydney

The second son watched the setting sun through his window

With dreams of making his home in the big smoke

So he finished school and headed to university

Determined he would be the one to get the family’s first degree

One of the lucky ones, his birthday missed the draft

As his friends headed off to Vietnam

Horror on the evening news on the TV set

Made him join the march in the streets in protest

Between studying and going to home to work every summer

He met a pretty girl and fell in love

Put a ring on the finger of his beauty, they had two sons

The youngest was none other than yours truly

So here I stand, the grandson of a drover

A strong man who sang songs watching over his land

So I know where I get the damn nerve from

To step up on the stage and make the people throw their hands

Flipping through these old photographs

All the poems he’d recite and the notes he sang

Flashed before my eyes as he lay

With the family gathered round his bed on that ANZAC day

And the last post played on the TV

In the hallway as he passed away

And I said to myself that I wasn’t gonna cry

As the tears rolled down my face, I stood by and watched

It unwind following the bloodline

As the life flowed out his veins

But he remains, every time that I speak my rhyme

He lives on in what I leave behind, another down the line

It’s that beautiful but tragic fate, that awaits us all

Sure as the seed grows to the tree its leaves will fall

We free fall into blackness

Till we’re nothing more than just a memory to be recalled

What we wouldn’t give for a minute just to sit and chat

But nothing we can wish is ever gonna bring 'em back

Though we can’t press rewind

They live on in what we leave behind, another down the line

Gave me my voice

To sing refrain

You’ve felt it all

Hunger to a war of pain

You gave me fire

To build my path

Each stepping stone

A lesson from your winding past

And as I stand

My outstretched hand

Reaches for you

To show my gratitude

A presence from

Before my time

Traces that I’m

Bound to carry down the line

And another one falls and another one’s born

It’s another one down the line

And another’s gone and another lives on

It’s another one down the line

And another one falls and another one’s born

It’s another one down the line

Though we can’t press rewind

They live on in what we leave behind, another down the line

I just felt that he had something that was just strong, a strong person,

and whether he was right or wrong strong ideas we’d get along

І я не можу розповісти цю історію з самого початку

Його витоки втрачені, забуті в зали минулого

Але почнемо із золотих рівнин Холлс-Крік

З хлопчиком на ім’я Росс, який живе на фермі

Другий із п’яти дітей, які мали одне прізвище, яке походить із тих часів

Два покоління до мігранта, який змінив на Сміта

Гарний і простий, він хотів вписуватися

У той час, коли люди можуть ставитися не дуже ласкаво до таких, як він

Тепер вони проводили свої дні, пасли худобу на станції

Важкі часи, епоха депресії, сільська ізоляція

Просте життя, вони збиралися вночі біля фортепіано

З віршами Банджо для розваги

Але все змінилося в 39-му

З його сутулим капелюхом він відправився на передову

Бився в окопах і бачив убитих людей

Від джунглів Борнео до пустелі Ель Аламейн

По дорозі додому він зустрів чудову медсестру

Вирішив, що він зробить їй пропозицію, яку вона заслуговує

Встав на одне коліно і попросив її взяти його за руку

І вони почали будувати плани незадовго

Дав мені мій голос

Щоб співати приспів

Ви все відчули

Голод до війни болю

Ти дав мені вогонь

Щоб побудувати мій шлях

Кожна сходинка

Урок із вашого крутого минулого

І як я стою

Моя протягнута рука

Тягнеться до вас

Щоб виказати мою вдячність

Присутність від

До мого часу

Сліди, що я

Обов’язково продовжити лінію

Перемотаємо вперед, тепер хлопець — чоловік із власними дітьми

Жеребята бродять по садибі, яку вони називають домом

Дні перетворилися на роки

Коли пара підіймалася від дихання, а обвітрені руки працювали на ножицях

Через повені та посуху він тримав їжу в устах сім’ї

Його четверо дітей стають вище

Кожен піднявся на верхівку старої сосни

Просто щоб повірити, що вони бачать аж до Сіднея

Другий син через вікно спостерігав за західним сонцем

З мріями побудувати свій дім у великому диму

Тож він закінчив школу й пішов в університет

Вирішив, що він отримає перший сімейний ступінь

Один із щасливчиків, його день народження пропустив чернетку

Коли його друзі вирушили до В’єтнаму

Жах у вечірніх новинах по телевізору

Змусив його приєднатися до вуличного маршу на знак протесту

Між навчанням і виходом додому на роботу кожного літа

Він зустрів гарну дівчину і закохався

Надіньте каблучку на палець його красуні, у них було двоє синів

Наймолодший був не хто інший, як твій справді

Тож я стою, онук водія

Сильна людина, яка співала пісні, стежить за своєю землею

Тож я знаю, звідки беру кляті нерви

Щоб вийти на сцену і змусити людей розвести руками

Гортаючи ці старі фотографії

Усі вірші, які він декламував, і ноти, які він співав

Промайнуло перед моїми очима, коли він лежав

У той день ANZAC сім’я зібралася біля його ліжка

І остання публікація відтворена на телевізорі

У коридорі, коли він помер

І я сказала самі, що не буду плакати

Коли сльози текли по моєму обличчю, я стояв і дивився

Воно розслабляється за кров’ю

Як життя текло по його жилах

Але він залишається щоразу, коли я вимовляю свою риму

Він живе на тему, що я залишаю після себе, іншим у майбутньому

Це та прекрасна, але трагічна доля, яка чекає нас усіх

Звичайно, коли насіння приросте до дерева, його листя опаде

Ми вільно впадаємо в темряву

Поки ми не будемо не що інше, як просто спогад, який потрібно згадати

Те, що ми не дали б ні на хвилину просто посидіти й поспілкуватися

Але ніщо, що ми можемо побажати, ніколи не поверне їх

Хоча ми не можемо натиснути перемотку назад

Вони живуть у тому, що ми залишаємо після себе, а потім – ще

Дав мені мій голос

Щоб співати приспів

Ви все відчули

Голод до війни болю

Ти дав мені вогонь

Щоб побудувати мій шлях

Кожна сходинка

Урок із вашого крутого минулого

І як я стою

Моя протягнута рука

Тягнеться до вас

Щоб виказати мою вдячність

Присутність від

До мого часу

Сліди, що я

Обов’язково продовжити лінію

І ще один падає, а інший народжується

Це ще одне з наступних

І ще один пішов, а інший живе

Це ще одне з наступних

І ще один падає, а інший народжується

Це ще одне з наступних

Хоча ми не можемо натиснути перемотку назад

Вони живуть у тому, що ми залишаємо після себе, а потім – ще

Я просто відчув, що в нього є щось просто сильне, сильна людина,

і чи був він правий, чи хибний, ми могли б порозумітися