The Somber (Desolate Winds) - Horrendous

The sky if falling, it’s vomiting fire

over the mournful earth

Mekk scour the land in search of sanctuary

Seven decades of pestilence

haunt the living detrtus

Can no one escape the mark of the beast?

Rivers overflow with sorrow as

humanity drowns in war

Man feasts upon his brother’s demise

All monuments to triumph

have been destroyed

Have we all paid tribute to the beast?

«Surely this is the end»

Cried the confessor

«Perhaps the seals have been broken,

I can hear the horns of the angels blaze»

They streak across the deepest sunset

He cradled his holy book

His last breath exhausted in despair

Under the poisonous embers

of the final sun

And darkness descended

Eons haven’t witnessed a night so cold

Pierces the skin, chills the veins

Hearts of the believers are frozen

Under a frigid, limitless darkness

Survivors emerged from hiding

to find a black earth

Trembling with betrayal, they indict,

«He never came!»

Weary bodies huddle in futility

Clinging to life (like decaying parasites)

As death walks the land

Victim to…

The frigid silence of eternity

Disturbed by moans of despair

If you listen close

You can almost hear the

cackling of the beast

On the cusp of desolate winds

Якщо небо падає, воно блює вогнем

над скорботною землею

Мекк нишпорить землю в пошуках святилища

Сім десятиліть мори

переслідують живий детртус

Невже ніхто не уникнути знака звіра?

Смутком переливаються ріки, як

людство тоне у війні

Людина бенкетує смертю свого брата

Усі пам’ятники тріумфу

були знищені

Чи всі ми віддали данину звіру?

«Звичайно, це кінець»

Закричав сповідник

«Можливо, пломби зламано,

Я чую, як палають роги ангелів»

Вони проходять через найглибший захід сонця

Він тримав свою священну книгу

Його останній подих виснажений у відчаї

Під отруйними вуглинками

останнього сонця

І пішла темрява

Ще століттями не було такої холодної ночі

Проколює шкіру, охолоджує вени

Серця віруючих застигли

Під холодною безмежною темрявою

Ті, хто залишився в живих, вийшли із схованки

щоб знайти чорну землю

Тремтячи від зради, вони звинувачують,

«Він ніколи не приходив!»

Втомлені тіла тулляться в марноті

чіплятися за життя (як розкладаються паразити)

Як смерть ходить по землі

Жертва…

Холодна тиша вічності

Тривожний стогоном відчаю

Якщо уважно слухати

Ви майже чуєте

кудахтання звіра

На порозі безлюдних вітрів