Surun Ikuistama Henki - Horna

Näet minut usvassa vain hetken, katson

Pimeyteen.

Surullinen, unohdettu ja yksin

Jo vuosisatoja.

Olen nähnyt peikot ja niiden

Vallan tuhoutuneen.

Olen nähnyt ihmisen

Tuhoaman valtakuntani.

Kuolleina valittavat

Metsäni puut vihaansa

Hetken istun sammaleella laulaen surun

Suurimman ja katson kiveen ikuiseen

Menneet ovat ajat jolloin riemuitsin ja olin

Iloinen.

Nyt on jäljellä vain kylmät

Kyyneleet ja viha lapsiin Aatamin.

Viha ja

Suru…

Minne ovat kadonneet petoni?

Missä ovat

Rakkaat lapseni?

Vihaan tätä kuollutta

Metsää, vain tyhjää ihmisen jäljiltä…

Ти бачиш мене лише на мить у тумані, я дивлюся

У темряву.

Сумний, забутий і самотній

Протягом століть.

Я бачив тролів і їх

Влада знищена.

Я бачила чоловіка

Руйнуючи моє королівство.

Скаржиться як мертвий

Дерева в моєму лісі ненавидять їх

Я на мить сиджу в моху, співаю скорботу

Найбільший і я дивлюся на камінь вічно

Пройшли ті часи, коли я раділа і була

Веселий.

Зараз залишився лише холод

Сльози і гнів на дітей Адама.

Гнів і

Горе…

Куди подівся мій звір?

Де

Дорогі мої діти?

Я ненавиджу цього мертвого

Ліс, лише порожній від людських слідів…