Morning Mutes - Hightide Hotel

I remember when you said from the far side of the bed it «felt like it set your

fingertips on fire» every time that we held hands

You always hid your head beneath a winter’s-worth of blankets when you admitted

to your thoughts, so hesitant, so slow, and short of breath

As if both born mute, we choose to pen our thoughts instead: a written record

of the inside of our heads

Coming-to at noon while skipping work or classes to catch the sunlight as it

caught each strand of our eyelashes

And it was hard to feel much guilt, and even harder not to shake,

when I would wake to our alarms paired with the stillness of your sleeping

face

Motionless mornings spanned out into quiet afternoons, both unaware and without

care of the world outside our rooms

And I am young.

And I’m alive.

And I will not apologize, not for what feels

right

We’re keeping quiet because we’d hate to be found out.

My mind’s a riot,

alive with hope, and with a rising doubt

There is a place for all this fear, although there’s no spare room in my bed

It’s built for two, just me and you, leaving no room for our anxiety, or fear,

or for any of our regret

And I just don’t feel that sorry for this yet, and I won’t anytime too soon

I’ll bet

Я пам’ятаю, коли ви сказали з дальнього боку ліжка, це «відчуло, ніби це встановило вас

кінчики пальців у вогні» щоразу, коли ми трималися за руки

Коли зізнався, ти завжди ховав голову під ковдрами, які коштують зими

до ваших думок, таких нерішучих, таких повільних і задиханих

Наче обидва народжені німими, ми вирішуємо записати свої думки: письмовий запис

всередині нашої голови

Приходьте опівдні, коли пропускаєте роботу чи уроки, щоб уловити сонячне світло

ловила кожне пасмо наших вій

І було важко відчути велику провину, а ще важче не здригнутись,

коли я прокидаюся від наших будильників у поєднанні з тишею твого сну

обличчя

Нерухомий ранок розтягнувся на тихі півдні, як несвідомі, так і несвідомі

піклуватися про світ за межами наших кімнат

А я молодий.

І я живий.

І я не буду вибачатися не за те, що відчуває

правильно

Ми мовчимо, тому що не хотіли б, щоб про нас дізналися.

Мій розум – бунт,

жити з надією та з зростаючим сумнівом

Усьому цьому страху є місце, хоча в моєму ліжку немає місця

Він створений для двох, лише для мене і вас, не залишаючи місця для наших тривог чи страху,

або за будь-який наш жаль

І я поки що не шкодую про це, та й не скоро

буду заклад