Nocturne - Hexen

Pain reawakens uncertainty

Into firestorms that burn your mental volatility

And when the tides of change forces one to open eyes

What do you make of truth and what do you make of lies?

So much aspiration, no room for defeat

Out of reach from all the things that could make life complete

Exuding this façade to divert the void inside

Weakness and strength, right and wrong undefined

Everything I’ve ever known, soon have to unlearn

While we might’ve come full circle, its a zero degree turn

You can never go home again, and yet alas

Of course we know that nothing, nothing forever lasts

What was the sum of all suffering worth?

Inventing our own meanings on this meaningless earth

If we have but one life to live, might as well have not lived at all

Illusory to think one can climb over this wall

Adversity is the same all over

It rains on the just and unjust alike

Consumed by «what should have been»

Foolish to ask the question why

This realization of the haphazard laws

That govern me and you

A collapse in hope stems all across

World-weary;

the resulting view

I was acquainted with the Absurd not too long ago

I’ve seen its true face and the power it holds

There’s no other maxim by which to operate

We dangle by the careless whim of this phantom fate

What was left but «good»?

But then different gods would decree

And the only universal thing we had left fell to inconsistency

So shall we follow into infinite obscurity

A paradox of a paradox: the unbearable lightness of being

If it is in fact nothingness that awaits us after death

Then let us make an injustice of it until the last breath

Let us fight against destiny even without hope of victory

It was never for the destination, but for the journey

Most live for postmortem reward, for them it is a game to exist

I await no childish contingencies, without salvation I persist

For I am the night, more truthful than the day

Would never give the false hope of light only to take it away

Now that I know that nothingness surely will remain

I have come to accept it, move on, and not complain

Oh, world of contradiction and incompatibility

Soon to be face to face with negation embodied

When I arrive one day, you’ll recall me from this song

I am the Absurd, speaking to you from the beyond

And the pity of it all is, it ends in perplexity

Біль пробуджує невпевненість

У вогняні бурі, які спалюють вашу психічну мінливість

І коли хвиля змін змушує відкрити очі

Що ви думаєте про правду, а що про брехню?

Так багато прагнень, немає місця для поразки

Поза досяжністю від усього, що може зробити життя повноцінним

Виділяє цей фасад, щоб відвести порожнечу всередині

Слабкість і сила, правильно і неправильно не визначено

Все, що я коли-небудь знав, незабаром доведеться відучити

Хоча ми, можливо, пройшли повне коло, поворот на нуль градусів

Ви ніколи не зможете повернутися додому, але, на жаль

Звичайно, ми знаємо, що ніщо, ніщо не триває вічно

Скільки коштувала сума всіх страждань?

Вигадуємо власні значення на цій безглуздій землі

Якщо у нас є лише одне життя, ми могли б не прожити загалом

Ілюзорно думати, що можна перелізти через цю стіну

Негаразди повсюди однакові

Іде дощ як на справедливих, так і на несправедливих

Споживаний «тем, що мало бути»

Дурно задавати питання чому

Це усвідомлення випадкових законів

Це керує мною і вами

Крах надій повсюдно

Втомлений світом;

отриманий вигляд

Я був знайомий з Абсурдом не так давно

Я бачив його справжнє обличчя та силу, яку воно утримує

Немає іншої сентенції, за якої діяти

Ми бовтаємось за необережною примхою цієї примарної долі

Що залишилося, як не «добре»?

Але тоді б інші боги розпорядилися

І єдине універсальне, що нам залишилося, — це невідповідність

Тож нам слідуватимемо в нескінченну безвісність

Парадокс парадоксу: нестерпна легкість буття

Якщо насправді ніщо чекає на нас після смерті

Тоді давайте до останнього подиху чинити несправедливість

Давайте боротися з долею навіть без надії на перемогу

Це ніколи не було для пункту призначення, а для подорожі

Більшість живе заради посмертної винагороди, для них це гра, щоб існувати

Я не чекаю не дитячих непередбачених ситуацій, без порятунку я наполягаю

Бо я ніч, правдивіша за день

Ніколи б не давав фальшиву надію світла, щоб забрати його

Тепер, коли я знаю, що ніщо точно залишиться

Я прийшов прийняти це, йти далі й не скаржитися

О, світ протиріч і несумісності

Незабаром зустрічіться віч-на-віч із втіленим запереченням

Коли я прийду одного дня, ви згадаєте мене з цієї пісні

Я   Абсурд, що розмовляю  з тобою з потойбіччя

І, на жаль, все це закінчується здивуванням