Wunder - Herbert Grönemeyer

Ich kam als Selbstbetrug hier auf diese Welt

Bin gestartet mit dem Rücken zur Wand

Bin mir selbst nicht geheuer, habe vor mir Angst

Brauche kein Mitleid, ich lebe an mir vorbei

Ohne Sinn und Verstand

Du hast eine wunderschöne Höhe in deinem Blick

Ich bin neidisch auf alles, was dich angeht

Zwischen dir und meinem Glück liegt ein wundersamer Steg

Weil du in mir was liest

Was außer dir sonst keiner sieht

Es ist ein Wunder

Dass mir dein Puls schlägt

Mich deine Seele, mich deine Wärme, mich deine Geduld trägt

Es wird zur Wüste

Wenn du mich fallen lässt

Und du mich brichst, nicht mehr mit mir sprichst

Bevor ich dich kannte, gab es mich noch nicht

Was mich betrifft

Ich war verdorrt, bei mir wuchs kein Gras

In meinem Hafen lag kein Boot

Ich war verwohnt und draußen stockte der Verkehr

Der Strom abgestellt zu der Außenwelt

Es ist ein Wunder

Dass mir dein Puls schlägt

Mich deine Seele, mich deine Wärme, deine Geduld trägt

Es wird zur Wüste

Wenn du mich fallen lässt

Du mit mir brichst, nicht mehr mit mir sprichst

Bevor ich dich kannte, gab es mich noch nicht

Jetzt läufst du Marathon durch jeden meiner Träume

Und kein Manöver wendet meinen Blick von dir

In meinen Hirnen toben heißkalt die Stürme und der Drang

Es röhren Maschinen, Turbinen

Daueralarm in deiner, meiner Umlaufbahn

Es ist ein Wunder

Dass mir dein Puls schlägt

Mich deine Seele, mich deine Wärme, deine Geduld trägt

Es wird zur Wüste

Wenn du mich fallen lässt

Du mit mir brichst, nicht mehr mit mir sprichst

Bevor ich dich kannte, gab es mich noch nicht

Я прийшов у цей світ як самообман

Я почав спиною до стіни

Я сам не боюся, я боюся себе

Не треба жаліти, я живу повз себе

Без рими чи причини

У твоєму погляді прекрасна висота

Я заздрю ​​всьому, що стосується тебе

Між тобою і моїм щастям лежить чудовий міст

Бо ти щось у мені прочитав

Те, що ніхто, крім вас, не бачить

Це диво

Що твій пульс б’є на мені

Мене несе твоя душа, несе мене твоє тепло, несе мене твоє терпіння

Він перетворюється на пустелю

Якщо ти дозволиш мені впасти

А ти мене зламаєш, не говори зі мною більше

До того, як я знав тебе, я не існував

Як на мене

Я висохла, на мені не росла трава

У моєму порту не було човна

Я був виснажений, а поза транспортом застряг

Електропостачання відключено до зовнішнього світу

Це диво

Що твій пульс б’є на мені

Мене несе твоя душа, твоє тепло, твоє терпіння

Він перетворюється на пустелю

Якщо ти дозволиш мені впасти

Ти розлучишся зі мною, перестань зі мною розмовляти

До того, як я знав тебе, я не існував

Тепер ти пробіжиш марафон через кожну з моїх мрій

І жоден маневр не зводить з тебе очей

Бурі й порив лютують гарячими й холодними в моєму мозку

Ревуть машини, турбіни

Постійна тривога на твоїй, моїй орбіті

Це диво

Що твій пульс б’є на мені

Мене несе твоя душа, твоє тепло, твоє терпіння

Він перетворюється на пустелю

Якщо ти дозволиш мені впасти

Ти розлучишся зі мною, перестань зі мною розмовляти

До того, як я знав тебе, я не існував