Schlammschlacht - Heilung

Bedrohlich, der germanische Wald

Schon seit Urzeit finster und kalt

Voller Tropfen, Geheimnisse und Lichter

Verflochten, verwoben in tote Gesichter

Es rinnt der Schweiß, es rinnt der Regen

Alle Legionäre müssen alles geben

Hosenlos, auf römisch' Art

Verschmutzt, erschöpft, doch ohne Bart

Bis zu den Knien im Schlamm sie waten

Sich immer enger und enger scharen

Tiefe Furcht sich in ihre Kehlen schnürt

Ob dem, was ein jeder hier spürt

Er scheint zu leben, der beklemmende Wald

Durch den ob Nebel und Regen nun nichts mehr schallt

Da schlägt ein Ast, da glotzt ein Pilz

Im Moor, es greift nach dir, und deine Seele will´s!

So sind die Soldaten durchfroren und ohne Kraft

Alles durchnässt, dreie das Moor weggerafft

Doch: «Semper fidelis!»

Immer treu, folgen sie Varus, ihrem Führer

Den seinerseits Armin, der Cherusker führt

Plötzlich des Waldes nagendes Angstgefühl

Wandelt sich in Menschengewühl

Als der Cherusker einen Pfiff ertönen lässt

Und die Legionen stachen in ein Wespennest

Aus dem Schlamm, den Blättern auf Boden und Bäumen

Plötzlich unendlich Germanen schäumen

Ein Schrei wie von tausend Bären ertönt

Der der zu Tode erschöpften Römer Ängste nur nährt

Und schon, vom Schwerte ergraben der Blutstrom fließt

Sich in tosendem Lärmen zu Boden ergießt

Rußgeschwärzt Germani, alle

Bringen getarnt hervorgestürmt den Tross zu Falle

Pfeile und Speere von Bäumen und Hügeln regnen

Als die Reihen der Römer behende sich ebnen

Doch auch schwarze Gesichter gehen nach Walhall

Und Blut und Schmerz ist allüberall

Es regnet Köpfe und Arme und Hände

Blutrot ist des Waldes Moor am Ende

Und zerrissenene Münder und Augen

Im Tode verzerrt aus der Erde nun schauen

Bis zur dritten Nacht zieht sich das Grauen

Im Lichte der Fackeln sieht man die Frauen

Wie sie berauben die Römer, finden den Mann

Weinend den Liebsten erkannt, der nicht entrann

Kaum zieht der Morgennebel seine Bahn

So sind schon Wolf und Aar heran

Letzen sich am unendlich geflossenen Strom

Totes Fleisch nun ihre Gier belohnt

Durch die Haufen zerfetzter Leiber

Wühlen schmatzend sich Reiter

Auf Bahren tote Cherusker ziehend

Waffenvertrieben die Gierigen fliehen

So werden die Gefallenen aufgeschichtet

Und durch Flammen nass schwelenden Holzes vernichtet

Nur die Römer bleiben, genagelt an Bäume, im Blutmoor zurück

Auf Altären geopfert, Stück für Stück

Ihre Schädel und Waffen Wotan dargebracht

Im heiligen Haine, im Schutze der Nacht

Noch lange rauchen die Seelenfeuer

Durch die sich die Seele erneuert

Und weit in Walhalla droben

Noch lang´die Cherusker sich lobten

Wie brav sie die Römer erzogen!

''Quntili Vare, legiones redde!''

Грізний, німецький ліс

Темно й холодно з незапам'ятних часів

Повний крапель, таємниць і вогнів

Переплітаються, вплітаються в мертві обличчя

Піт ллє, дощ ллє

Усі легіонери повинні віддати всі сили

Без штанів, римський стиль

Брудний, виснажений, але без бороди

Вони пробираються по коліна в багнюці

Все ближче і ближче

Глибокий страх стискає в них горло

Через те, що всі тут відчувають

Здається, живий, гнітливий ліс

Крізь які туман і дощ нічого не чути

Б'є гілка, дивиться гриб

У болоті до тебе тягнеться, а душа хоче!

Тож солдати замерзлі й безсилі

Все промокло, троє вихопили болото

Але: «Semper fidelis!»

Завжди віддані, вони йдуть за Варом, своїм лідером

Зі свого боку Армін, який очолює херусків

Раптом ліс мучить почуття страху

Змінюється в натовп

Коли херускань дме в свисток

І легіони закололи шершневе гніздо

Від бруду, листя на землі і дерева

Раптом нескінченна німецька піна

Звучить крик тисячі ведмедів

Хто тільки живить страхи виснажених римлян

І вже, струмінь крові тече від меча копання

Сипле на землю з гуркотом

Почорнілі німці, всі

Приведіть оточення впасти закамуфльованим

З дерев і пагорбів сипають стріли та списи

Як ряди римлян спритно рівня

Але чорні обличчя теж йдуть у Валгаллу

І всюди кров і біль

Іде дощ з голови, рук і рук

Криваво-червоний — лісове болото в кінці

І розірвані роти й очі

Тепер дивлячись із землі, спотворені смертю

Жах тягнеться до третьої ночі

У світлі смолоскипів видно жінок

Як вони грабують римлян, знайдіть чоловіка

Заплакана впізнала кохану, яка не втекла

Ранковий туман ледве пробрався

Тож Вовк і Аар вже наближаються

Летцен біля нескінченно плинного потоку

Тепер мертве тіло винагороджує їхню жадібність

Крізь купи подрібнених тіл

Вершники чмокають губами

Тягнувши мертвих херусків на ношах

Вигнані зі зброї, жадібні тікають

Так складають полеглих

І знищений полум’ям мокрого, тліючого дерева

Лише римляни залишилися, прибиті до дерев, у кривавому болоті

Приносили жертву на вівтарях, шматочок за шматком

Запропонували Вотану свої черепи та зброю

У святих гаях, під покровом ночі

Душа довго горить димом

Через які душа оновлюється

І далеко вгорі у Валгаллі

Поки херуски вихвалялися

Як добре вони виховали римлян!

"Quuntili Vare, legiones redde!"