Ölüm Nasıl Kokar Söyle - Hayki

İki koca yıl, kollarımda verdiğin o son nefesin ardından

Tam iki koca yıl geçti ve ben ancak yazabildim iki satır

Çekip gittim sanma üstüne toprak atıp…

Ölüm nasıl kokar söyle

Sensiz beni yorar dünya

Gelmezsen canım acır

Her gün seni sorar dünya

Ölüm nasıl kokar söyle

Yoksun diye uzar günler

Her gün seni sorar dünya cevap vermem…

Bugün yanına geldiğimde eminim gördün beni

Çünkü yanına geldiğimde eminim gördüm seni

Ağlayarak eve doğru yürürken çok düşündüm de

Biliyor musun?

Hayatımda ilk defa üzdün beni

Kollarında parlayan bu gözler artık karanlık

Sen varken açan tüm çiçeklerinde solup sardı şimdi

Kolum kanadım kırık ve iyice daraldım

Oysa kahkahaların dinmeyecek sanardım

Bomboş, uykuna kıyıp doldurduğun sefer tasım

Ve her baktığımda beni beklediğin o balkondasın

Giderken gülümseyen son halinle aklımdasın

Farkındayım gerçek ama çok zor bunu kaldırması

Çekmecemde saklı hala o bembeyaz saçların

Sen gittiğinden beri hiç müziğin sesini açmadım

Ellerim yazar ama çoktan kalktı cenazem

Hakkını helal et

En çok sesini özledim, bir de beni senden dinlemeyi

Severdin işe giderken beni camdan izlemeyi

Bir melek yüzsüzce gelip seni benden istediği gün hayır dedim

Oysa alıp gitti dinlemeyip

Hala bu evde söylerken unuttuğun şarkılar

Ve affet, sana yazdığım ilk şarkı bu

Bana kızdığın ilk günkü kadar güçsüzüm

Bana kızdığın ilk günkü kadar suçlu

Hep beyazdı saçın sanki, hep temizdi kalbin

Artık yeter demiş gidiyordun ve çok yorgundu halin

Birden akşam oldu sımsıkı tuttum ellerinden

Elveda der gibi gülümseyip tuttun ellerimden

Ölüm gözlerinden okunurken susardın bana

Bense baş ucunda ateş solur susardım sana

Bilirim ilk göz ağrındım hep ve hep çocuktum daha

Şimdi yaşlanıyorum sen hala canımsın kadın

Цілих два роки, після того останнього подиху, який ти взяв у мене на руки

Пройшло цілих два роки, а я зміг написати лише два рядки

Не думай, що я пішов і пішов, накинувши на нього землю...

Скажи мені, як пахне смерть

Світ без тебе втомлюється

Якщо ти не прийдеш, мені буде боляче

Світ просить тебе щодня

Скажи мені, як пахне смерть

Дні стають довшими, бо тебе немає

Світ питає тебе щодня, я не відповідаю...

Я впевнений, що ви бачили мене, коли я прийшов до вас сьогодні

Бо коли я підійшов до вас, я впевнений, що бачив вас

Я багато думав, коли йшов додому, плачучи

Чи ти знаєш?

Ти вперше в житті мене засмутив

Ці очі, що сяють у твоїх руках, тепер темні

Усі квіти, які цвіли, коли ти був там, зараз зів’яли

У мене зламано крило руки і я звузився

Але я думав, що твій сміх не припиниться

Він порожній, час, коли ти наповнив свій сон

І ти на тому балконі, де ти чекаєш на мене щоразу, коли я дивлюся

Ти в моїх думках з останньою посмішкою, яку ти залишив

Я знаю, що це правда, але це так важко видалити

Твоє біле волосся досі ховається в моїй шухляді

Я не вмикав музику відтоді, як ти пішов

Мої руки пишуть, але мій похорон уже закінчився

Пробач мені

Мені найбільше не вистачає твого голосу, і слухати мене від тебе

Ти любив дивитися на мене з вікна по дорозі на роботу

У той день, коли ангел нахабно прийшов і попросив мене про тебе, я сказав ні

Однак він взяв і пішов, не дослухавшись.

Пісні, які ти забув, ще співаючи в цьому домі

І вибачте, це перша пісня, яку я написав для вас

Я слабкий, як у перший день, коли ти на мене розсердився

Такий же винний, як і в перший день, що ти розсердився на мене

Було так, ніби твоє волосся завжди було білим, твоє серце завжди було чистим

Ви сказали, що досить, і ви йдете, і ви дуже втомилися.

Раптом настав вечір, я їх міцно тримав

Ти посміхнувся і тримав мене за руки, ніби прощаючись

Ти мовчав мені, коли з очей твоїх читали смерть

З іншого боку, я б дихав вогнем на кінці ліжка і мовчав би за вас.

Я знаю, що мені завжди було боляче першим, і я завжди був дитиною

Я вже старію, ти все ще моя дорога жінка