Kül - Hayki

Çocukken ne olmak istediğimi çoktan unuttum

Ben gülmek istedikçe, suratım daha çok somurttu

Daha çok boğuldum, topladıkça hatıraları

Çok istesem de eskisinden nadir ağlarım

Hali kalmadı pek düşünmekten aklımın

Tek bildiğim ben büyüdükçe tükendiği sabrımın

Hep kalbi kırık kalemin, çok sildiğimden belki

Kim bilir, belki anlatmak istediklerimi bildiğinden

Şikayetçiyim, duyduğum ve gördüğümden

Birazda pişman, sinirlenip sövdüğümden

İçmişsem insanların yalanlarını yudum yudum

Bir gün gelir tükürürüm, öfkem geri döndüğünde

Kapat ve aç gözünü, gördüğün yalan

Düşün ki çevrendeki tüm yüzlere kandığın kadar

Kapat ve açma şimdi gördüğün sahi

Düşün bi yoksun artık bi varmış olsan dahi

Zaman geçer önümden çığlıklar atarak

Umudum ellerimde bir avuç kül

Bu koltuk, bu masa fikrediyor sanki

Tam da kendimden kaçarken bana «gitme» diyor müzik

Kalıp dinliyorum, odamda garip bi' ses

Sokakta sabahın pusu kafamda gri bi' sis

«Her kimsen öyle kal» der bana duyduğum bu melodi

Baktığın her taraftayım gördüğünden dahası

Meşhur bir şiir değil bu da benim kadar namsız

Evim kadar kimsesizken ölüm kadar cansız

Varlığında yokluğunda aynı para

Aynı kalan kim var?

Alış aynı sona

Neyse elin değdi madem yakıp bırak köşeye

Sonra söndür ve git yarım bırak her şeyi

Bir biriyle tıpa tıp aynı, insanlar aynı

Gülsem de aynı kızsam da aynı

Bir avuç çamur yeter bolca kirletmek için

Ben 15 yılı verdim bunu sana dinletmek için

Я вже забув, ким хотів бути, коли був дитиною

Чим більше мені хотілося сміятися, тим більше надувалося моє обличчя

Чим більше я тонув, тим більше спогадів я збирав

Хоча я так хочу, я рідко плачу раніше

Я все ще з глузду не думав багато

Все, що я знаю, це те, що моє терпіння вичерпалося, коли я став старшим

Ваша ручка завжди розбита серцем, можливо, тому, що я стираю занадто багато

Хто знає, можливо, тому що ви розумієте, що я маю на увазі

З того, що я почув і побачив, я скаржник

Трохи шкодую, що розлютився і прокляв

Якщо я випив, то сьорбаю брехню людей

Одного разу я плюну, коли мій гнів повернеться

Закрийте і відкрийте очі, те, що ви бачите, це брехня

Думайте настільки, наскільки вас обдурюють усі обличчя навколо вас

Закрити й відкрити – це те, що ви бачите зараз

Подумайте про це, навіть якщо вас зараз немає

Переді мною кричить час

Моя надія — це жменя попелу в моїх руках

Ніби цей стілець, цей стіл думає

Коли я тікаю від себе, музика каже мені "не йди"

Я слухаю цвіль, дивний звук у моїй кімнаті

Ранковий серпанок на вулиці, сірий туман в голові

«Залишайся тим, ким ти є», — каже ця мелодія, яку я чую

Я скрізь, куди ти глянь, більше, ніж те, що ти бачиш

Це не відомий вірш, він такий же ганебний, як і я

Самотній, як мій дім, неживий, як смерть

Ті самі гроші у вашій присутності чи відсутності

Хто залишається таким же?

купити той же кінець

У будь-якому випадку, якщо ваша рука торкнулася його, спаліть і залиште в кутку

Потім вимкніть його і залиште все незакінченим

Вони абсолютно однакові, люди однакові

Навіть якщо я посміхаюся, та сама дівчина

Досить жмені грязі, щоб її рясно забруднити.

Я дав тобі 15 років, щоб це послухати