Nothingness of Being - Hate Eternal

Life so sacred yet here I stand

Cursed with sorrow and a penchant for death

May I enter the void of loss

In the presence of those whom have perished

As I enter the chasm of emptiness

The mythos tells no lies

Mournful spirits fill the air

Lingering amongst the dead

In the labyrinth of terrifying fear

The winds sweep across the trees

Pulling me into their lair

Filled with troubled thoughts of death

The forest of broken dreams and shattered lives

Upon the sea of trees

Lies the depth of all our sorrows

Nothingness of being

I am only a shadow of what was I

Nothing, nothing but a shell left as I

Shunned by the light of the sun

In the realm of hazy dense despair

What sadness lies before me

Awaiting the ghosts of those left to die

As I enter this majestic sprawl

Banished, never to return again

Vengeful thoughts and woeful wounds

An absolute end

In the maze lost upon volcanic rock

Where the veils are transparent

Vestiges of a culture unknown

The universe within us all

The forest of broken dreams and shattered lives

Upon the sea of trees

Lies the depth of all our sorrows

Nothingness of being

I am only a shadow of what was I

Nothing, nothing but a shell left as I

Wounds that no one can heal

Pain that never subsides

Scars… scars that never shall fade

Shall the spirit of the winds engulf me

May the ghosts of the past resolve

May I leave this world behind

In the shadows of yurei absolve

Nothing, nothing but a shell left as I

Nothing, nothing but a shell left as I

Життя таке святе, але я стою тут

Проклятий горем і схильністю до смерті

Дозвольте мені ввійти в порожнечу втрат

У присутності тих, хто загинув

Коли я входжу в безодню порожнечі

Міф не говорить неправди

Повітря наповнюють скорботні духи

Залишаючись серед мертвих

У лабіринті жахливого страху

Вітри проносяться по деревах

Затягнувши мене в своє лігво

Сповнений тривожних думок про смерть

Ліс розбитих мрій і розбитих життів

На морі дерев

Глибина всіх наших печалей

Ніщо буття

Я лише тінь того, чим я був

Нічого, нічого, крім черепашки, що залишилася, як я

Уникає світла сонця

У царстві туманного густого відчаю

Який смуток переді мною

Очікуючи привидів тих, хто залишився померти

Коли я вхожу в це величне розгалуження

Вигнаний, щоб ніколи більше не повернутися

Мстиві думки і жалібні рани

Абсолютний кінець

У лабіринті, загубленому на вулканічній породі

Де завіси прозорі

Залишки невідомої культури

Всесвіт у всіх нас

Ліс розбитих мрій і розбитих життів

На морі дерев

Глибина всіх наших печалей

Ніщо буття

Я лише тінь того, чим я був

Нічого, нічого, крім черепашки, що залишилася, як я

Рани, які ніхто не може залікувати

Біль, який ніколи не вщухає

Шрами... шрами, які ніколи не зникнуть

Чи охопить мене дух вітрів

Нехай привиди минулого розв’яжуться

Дозвольте мені залишити цей світ позаду

У тіні юрея звільнити

Нічого, нічого, крім черепашки, що залишилася, як я

Нічого, нічого, крім черепашки, що залишилася, як я