Upon Desolate Sands - Hate Eternal

Consume me, o' vastness of what lies before me

May I be reborn in your own very image

Revel in the sights of your very essence

Upon this journey I must embark upon

Enamored by your purist beauty

Entranced with your absolute authority

Why must this land of gold depart me

Why must you swallow me whole

On this continual path…

Waters rushed the sands with rapid force

Thrusting one’s power unto thee

It drifted upon our glorious shores

Gouging the stones from the earth

Removing all life to considerable depths

Amongst the windswept dunes of mass deposits

Upon the shifting tides of sweltering heat

Depletion of your granular sands

Destruction of your identity

As I meander across this desolate floor

I traverse upon the surface of decay

On a distant shore I now no longer fear

I prey for the definitive end

Hear my cries, as they shatter the universe

Feel my longing, as I ponder on days of old

A life once known to me aeons ago…

Decreasing mass surrounds me

Floods overcome our grounds

Creeping upon the floor of the tide

Marked the sign of the curse

Ever so weakening, powerful, indestructible

Scraping the filth off the earth

Dominating, devastating now rendered unusable

Why must this land of gold depart me

Why must you swallow me whole

On this continual path upon desolate sands

Поглини мене, о просторе того, що лежить переді мною

Нехай я відроджуся за самим твоїм образом

Насолоджуйтесь самою своєю сутністю

У цю подорож я повинен вирушити

Закоханий твоєю пуристичною красою

Вступив з вашим абсолютним авторитетом

Чому ця золота земля має покинути мене?

Чому ти повинен проковтнути мене цілком

На цім безперервному шляху…

Води швидко кинулися на піски

Докладаючи тобі свою владу

Воно пливло на наших славетних берегах

Виколювання каменів із землі

Видалення всього живого на значну глибину

Серед продутих вітром дюн масових відкладень

Під час мінливих припливів спекотної спеки

Вичерпання вашого зернистого піску

Знищення вашої особистості

Коли я блукаю по цій безлюдній підлозі

Я переходжу по поверхні розпаду

На далекому березі я тепер не боюся

Я домагаюся остаточного кінця

Почуй мої крики, бо вони руйнують всесвіт

Відчуй мою тугу, коли я розмірковую про давні дні

Життя, колись відоме мені багато років тому…

Зменшення маси оточує мене

Повені долають наші землі

Повзе по дну припливу

Позначено знаком прокляття

Настільки слабкий, могутній, незнищенний

Зскрібаючи бруд із землі

Домінуючий, нищівний тепер став непридатним

Чому ця золота земля має покинути мене?

Чому ти повинен проковтнути мене цілком

На цій безперервній дорозі по безлюдних пісках