Anaclasis - Hate

Here among our graves

Our beautiful bodies lie silent in the ground

We are left to decay relieved of our pride

The light is suffocating us from within

We are dead inside lost upon the earth

Never to be seen.

Entangled in woe

Our faces bear such pain

Never to be suffered again

You know nothing to be the same.,

Ripped of our dignity

We lie dead silent in the ground

Until the seeds of darkness

Grows high to give us relief

Wish I had a dagger sharp.

Empty to the core we are frozen in our path trapped in woe

We are the army of empty souls beyond healing

In the dark of the obsidian night we stay still & secret out of sight

Black wings that tremble the night and hearts never cease to burn

Never cease to bleed

No recovery, no life, no morphine

To kill this heart aching pain

Just look at us, we lie dead silent in the ground

Entangled in woe

Our faces bear such pain

Never to be suffered again

You know nothing to be the same.,

Here among our graves

Our beautiful bodies lie silent in the ground

We are left to decay relieved of our pride

Wish I had a dagger sharp.

Empty to the core we are frozen in our path trapped in woe

We are the army of empty souls beyond healing

In the dark of the obsidian night we stay still & secret out of sight

Black wings that tremble the night and hearts never cease to burn

Never cease to bleed…

Тут серед наших могил

Наші прекрасні тіла мовчки лежать у землі

Ми залишені занепадати, позбавлені нашої гордості

Світло душить нас ізсередини

Ми мертві всередині, загублені на землі

Ніколи не бачити.

Заплутаний у горе

Наші обличчя несуть такий біль

Ніколи більше не страждати

Ви не знаєте, що не бути однаковим.,

Позбавлений нашої гідності

Ми лежимо мертво мовчки в землі

До насіння темряви

Виростає високо, щоб дати нам полегшення

Якби я мав гострий кинджал.

Порожні до глибини душі, ми застигли на своєму шляху, застрягли в пастці горя

Ми — армія порожніх душ, які не можна зцілити

У темряві обсидіанової ночі ми залишаємось нерухомими й таємними поза полем зору

Чорні крила, що тремтять уночі, і серця не перестають горіти

Ніколи не переставай кровоточити

Ні одужання, ні життя, ні морфію

Щоб вбити цей болісний біль у серці

Тільки подивіться на нас, ми лежимо мертві мовчки в землі

Заплутаний у горе

Наші обличчя несуть такий біль

Ніколи більше не страждати

Ви не знаєте, що не бути однаковим.,

Тут серед наших могил

Наші прекрасні тіла мовчки лежать у землі

Ми залишені занепадати, позбавлені нашої гордості

Якби я мав гострий кинджал.

Порожні до глибини душі, ми застигли на своєму шляху, застрягли в пастці горя

Ми — армія порожніх душ, які не можна зцілити

У темряві обсидіанової ночі ми залишаємось нерухомими й таємними поза полем зору

Чорні крила, що тремтять уночі, і серця не перестають горіти

Ніколи не переставай кровоточити…