Sniper - Harry Chapin

It is an early Monday morning

The sun is becoming bright on the land

No one is watching as he comes a walking

Two bulky suitcases hang from his hands

He heads towards the tower that stands in the campus

He goes through the door, he starts up the stairs

The sound of his footsteps, the sound of his breathing

The sound of the silence when no one was there

I didn’t really know him

He was kind of strange

Always sort of sat there

He never seemed to change

He reached the catwalk.

He put down his burden

The four sided clock began to chime

Seven AM, the day is beginning

So much to do and so little time

He looks at the city where no one had known him

He looks at the sky where no one looks down

He looks at his life and what it has shown him

He looks for his shadow it cannot be found

He was such a moody child, very hard to touch

Even as a baby he never smiled too much.

No no.

No no

You bug me, she said

Your ugly, she said

Please hug me, I said

But she just sat there

With the same flat stare

That she saves for me alone

When I’m home

When I’m home

Take me home

He laid out the rifles, he loaded the shotgun

He stacked up the cartridges along the wall

He knew he would need them for his conversation

If it went as it he planned, then he might use them all

He said Listen you people I’ve got a question

You won’t pay attention but I’ll ask anyhow

I found a way that will get me an answer

Been waiting to ask you 'till now

Right now !

Am I?

I am a lover whose never been kissed

Am I?

I am a fighter whose not made a fist

Am I?

If I’m alive then there’s so much I’ve missed

How do I know I exist?

Are you listening to me?

Are you listening to me?

Am I?

The first words he spoke took the town by surprise

One got Mrs. Gibbons above her right eye

It blew her through the window wedged her against the door

Reality poured from her face, staining the floor

He was kind of creepy

Sort of a dunce

I met him at the corner bar

I only dated the poor boy once

That’s all.

Just once, that was all

Bill Whedon was questioned as stepped from his car

Tom Scott ran across the street but he never got that far

The police were there in minutes, they set up baricades

He spoke right on over them in a half-mile circle

In a dumb struck city his pointed questions were sprayed

He knocked over Danny Tyson as he ran towards the noise

Just about then the answers started comming.

Sweet, sweet joy

Thudding in the clock face, whining off the walls

Reaching up to where he sat there, answering calls

Thirty-seven people got his message so far

Yes, he was reaching them right were they are

They set up an assault team.

They asked for volunteers

They had to go and get him, that much was clear

And the word spread about him on the radios and TV’s

In appropriately sober tone they asked «Who can it be ?»

He was a very dull boy, very taciturn

Not much of a joiner, he did not want to learn

No no.

No no

They’re coming to get me, they don’t want to let me

Stay in the bright light too long

It’s getting on noon now, it’s goin to be soon now

But oh, what a wonderful sound !

Mama, won’t you nurse me?

Rain me down the sweet milk of your kindness

Mama, it’s getting worse for me

Won’t you please make me warm and mindless?

Mama, yes you have cursed me

I never will forgive you for your blindness

I hate you!

The wires are all humming for me

And I can hear them coming for me

Soon they’ll be here, but there’s nothing to fear

Not any more though they’ve blasted the door

As the copter dropped the gas he shouted «Who cares ?»

They could hear him laughing as they started up the stairs

As they stormed out on the catwalk, blinking at the sun

With their final fusillade his answer had come

Am I?

There is no way that you can hide me

Am I?

Though you have put your fire inside me

Am I?

You’ve given me my answer can’t you see?

I was !

I am !

And now I Will Be

I WILL BE !!!

Зараз ранній ранок понеділка

Сонце стає яскравим на землі

Ніхто не дивиться, як він проходить прогулянка

З його рук звисають дві громіздкі валізи

Він направляється до вежі, що стоїть на території кампусу

Він проходить через двері, починає підніматися сходами

Звук його кроків, звук його дихання

Звук тиші, коли нікого не було

Я насправді його не знав

Він був якимось дивним

Завжди сидів там

Здавалося, він ніколи не змінився

Він вийшов на подіум.

Він поклав свій тягар

Чотиристоронній годинник почав бити

Сьома ранку, день починається

Так багато робити і так мало часу

Він дивиться на місто, де його ніхто не знав

Він дивиться на небо, на яке ніхто не дивиться вниз

Він дивиться на своє життя та те, що воно йому показало

Він шукає свою тінь, її не можна знайти

Він був таким примхливим дитиною, до нього дуже важко доторкнутися

Навіть у дитинстві він ніколи не посміхався занадто багато.

Ні ні.

Ні ні

Ти мене бентежиш, сказала вона

Ти потворний, сказала вона

Будь ласка, обійміть мене, — сказав я

Але вона просто сиділа

З таким же плоским поглядом

Що вона зберігає для мене одного

Коли я вдома

Коли я вдома

Відвези мене додому

Він розклав рушниці, зарядив рушницю

Він складав картриджі вздовж стіни

Він знав, що вони знадобляться йому для розмови

Якщо все пішло, як запланував, він може використати їх усі

Він сказав Слухайте, люди, у мене питання

Ви не звернете увагу, але я все одно запитаю

Я знайшов спосіб, який дасть відповідь

Досі чекав, щоб запитати вас

Прямо зараз !

я?

Я коханий, якого ніколи не цілували

я?

Я боєць, чий не стиснув кулак

я?

Якщо я живий, то я так багато чого пропустив

Як я знаю, що існую?

Ти мене слухаєш?

Ти мене слухаєш?

я?

Перші слова, які він вимовив, здивували місто

В одному з них місіс Гіббонс була над правим оком

Це вилетів її через вікно, притиснувши її до дверей

Реальність лилася з її обличчя, забарвлюючи підлогу

Він був якось моторошний

Якийсь дурень

Я познайомився з ним у  кутовому барі

Я зустрічався з бідним хлопчиком лише раз

Це все.

Одного разу, це було все

Білла Уідона допитали, коли він вийшов із машини

Том Скотт перебіг дорогу, але так далеко не дійшов

Поліція прибула за лічені хвилини, вони встановили барикади

Він говорив прямо над ними у коло на півмили

У немому враженому місті розповсюджувалися його гострі запитання

Він збив Денні Тайсона, побігаючи до шуму

Приблизно тоді почали надходити відповіді.

Солодка, солодка радість

Стук у циферблат годинника, скиглить від стін

Дотягнувшись до місця, де він сидів, відповідаючи на дзвінки

Наразі його повідомлення отримали 37 людей

Так, він доступив до них правильно

Вони створили штурмову групу.

Попросили волонтерів

Їм потрібно було піти й дістати його, це було зрозуміло

І про нього розповсюдилися по радіо та телевізорам

Вони відповідним тверезим тоном запитали: «Хто це може бути?»

Він був дуже нудним хлопчиком, дуже мовчазним

Не дуже столяр, він не хотів навчати

Ні ні.

Ні ні

Вони приходять за мене, вони не хочуть мені дозволяти

Залишайтеся на яскравому світлі занадто довго

Зараз настав полудень, це буде незабаром

Але о, який чудовий звук!

Мамо, ти не будеш няньчити мене?

Поливай мене солодким молоком твоєї доброти

Мамо, мені стає гірше

Чи не зробиш мене, будь ласка, теплою та бездумною?

Мамо, так ти мене прокляла

Я ніколи не пробачу тобі твоєї сліпоти

Я ненавиджу тебе!

Мені всі дроти гудуть

І я чую, як вони приходять за мною

Незабаром вони будуть тут, але боятися нема чого

Більше ні, хоча вони виламали двері

Коли коптер скидав газ, він крикнув: «Кого це хвилює?»

Вони почули, як він сміється, коли вони почали підніматися сходами

Коли вони вийшли на подіум, кліпаючи на сонце

З їхньою останньою стріляниною прийшла його відповідь

я?

Ви не можете сховати мене

я?

Хоч ти поклав у мене свій вогонь

я?

Ви дали мені мою відповідь, хіба не бачите?

Я був !

Я !

І тепер я буду

Я БУДУ !!!