Aftonlandet - Grift

I vankelmodets skymning klarnar det till slut som grumlat våra sinnen och

fängslat våra ord.

Kristallklart brinner modet i hjärtan utav järn som tyngt oss ned i drömmar av

outhärdlig sömn.

In träder natten och skuggar låtsasvärldars sken.

Gåtfullt glimmar stjärnorna från landet som en gång ska bli mitt.

I lättjefull berusning lämnar jag en hembygd som lockat med sin trygghet men

bundit med sin skuld.

Jag flyr över den slättmark som sveddes av profeter till riket bortom böner där

ängar ännu frodas.

Över förtvivlans krön, under förtryckets sky, genom begärets kött går färden.

Till sökarnas fristad

In giddiness dusk settles in the end that clouded our senses and captivated our

words.

Crystal clear burning rage in the hearts out of iron that weighed us down in

dreams of unbearable sleep.

In comes the night and shadows performing worlds light.

Enigmatically glimmering stars from the country that will one day be mine.

The slothful intoxication I leave a homeland that has attracted with its

security but tied his debt.

I run across the plains that were scorched by the prophets to the kingdom

beyond the prayers where meadows even thrive.

Over despair brow, under oppression sky, through the desire of meat the journey.

For arbiters refuge

У сутінках модної моди це нарешті проясняє те, що затьмарило наші розуми і

ув'язнила наші слова.

Кришталево чиста, мужність горить у залізних серцях, що обтяжували нас у мріях

нестерпний сон.

Ніч входить і затьмарює світло удаваних світів.

Таємниче сяють зорі з землі, яка колись буде моєю.

У лінивому пияцтві я залишаю батьківщину, яка вабила своєю безпекою, але

зв'язаний своїм боргом.

Я втікаю через рівнину, яку спалили пророки, до царства поза межами молитв

луки ще процвітають.

Понад вінцем відчаю, під небом гніту, крізь плоть бажання йде мандрівка.

До притулку заявників

У запамороченні нарешті настають сутінки, які затьмарили наші почуття і захопили наші

слова.

Кришталево чиста палаюча лють у серцях із заліза, що обтяжує нас

сниться нестерпний сон.

Настає ніч і тіні виконують світи світів.

Загадково мерехтливі зірки з країни, яка колись стане моєю.

Ліниве сп’яніння покидаю батьківщину, що приваблювала своєю

забезпечення, але зв'язав свій борг.

Я біжу через рівнини, які були спалені пророками до царства

за межами молитв, де навіть процвітають луки.

Над чолом відчаю, під гнітом небом, крізь бажання м'яса мандрівка.

Притулок для арбітрів