Весна – Осень - Гравита

больно было сердцу, знаешь,

за окном снег тает, так и ты расстаешь

в моих мыслях, но время не лечит, слышишь,

всё пройдёт, видно так было предписано свыше.

моя сестра весна, ты на себя не похожа,

ты грустишь, как и я, и не станешь моложе.

не дано увидеть осень тебе, как и мне в свои двадцать

не дано полюбить так, как когда-то в шестнадцать.

плачет апрель, слёзы капают с крыши,

март стал ещё холодней, теперь меня не слышит,

май спасает ароматами и счастьем наполнен,

жаль, что опять целый год о нём мало кто вспомнит.

ветер гонит время, стирая границы,

и рад забыть бы тебя, но ночью мне не спится.

на весну роняя листья осень смотрит с картинки,

и я также листаю твои цветные снимки.

превратитесь дни разлуки в моё вечное счастье,

весна, верни мою любовь, я не могу иначе.

боль ожидания сними хотя б единственной встречей,

согрей лучами солнца, душу не калечь мне.

свечи погасли, плечи не помнят объятий твоих,

счастье — это слово для двоих,

осень скинет все листья, что ты ей подарила.

знай весна, ты цветёшь, а значит ты любима.

поговори со мной, прошу, Мисс Осень…

ты прячешь глаза, хотя и мне сейчас стыдно,

прости за детские капризы.

а небо всё ещё оплакивает наши грехи,

с дождём гуляем вдвоём по аллеям,

смеёмся тихо, а на душе зима.

знаешь, нужно быть ещё сильнее,

чтобы понять людей и не сойти с ума.

да, моя подруга Осень, нас обходит ветер и его не догнать увы,

а я в книгах храню твои листья,

чтоб подарить их весне, когда ты будешь спать

так тихо.

одинокая нотка.

любовь пытаюсь поймать и больше не отпустить,

а дети свою молодость смывают водкой

и потеряли слова, чтобы не запретить.

странно, сигаретный пепел сдуваю с ладони,

и он кидается в бег снова.

сентябрь-школа,

октябрь-золото,

ноябрь -первый снег.

Мисс Осень, что же тебя волнует.

и почему ты не можешь мне об этом сказать,

но нас уже разлучает декабрь …

пора прощаться, мне будет тебя не хватать.

.мне будет тебя не хватать.

.мне будет тебя не хватать.

боляче було серцю, знаєш,

за вікном сніг тане, так і ти розлучишся

в моїх думках, але час не лікує, чуєш,

все пройде, видно так було наказано згори.

моя сестра весна, ти на себе не схожа,

ти, сумуєш, як і я, і не станеш молодшим.

не дано побачити осінь тобі, як і мені в свої двадцять

не дано полюбити так, як колись у шістнадцять.

плаче квітень, сльози капають з даху,

березень став ще холоднішим, тепер мене не чує,

травень рятує ароматами і щастям наповнений,

шкода, що знову цілий рік про нього мало хто згадає.

вітер жене час, стираючи межі,

і рад забути би тебе, але вночі мені не спиться.

на весну ранячи листя осінь дивиться з картинки,

і я також гортаю твої кольорові знімки.

перетворіться дні розлуки на моє вічне щастя,

весна, поверни моє кохання, я не можу інакше.

біль очікування зніми хоча б єдиною зустріччю,

зігрій променями сонця, душу не каліти мені.

свічки погасли, плечі не пам'ятають обіймів твоїх,

щастя — це слово для двох,

осінь скине все листя, що ти їй подарувала.

знай весна, ти цвітеш, а значить ти улюблена.

поговори зі мною, прошу, Міс Осінь…

ти¸ ховаєш очі, хоч і мені зараз соромно,

вибач за дитячі примхи.

а небо все ще оплакує наші гріхи,

з дощем гуляємо вдвох по алеях,

сміємося тихо, а на душі зима.

знаєш, треба бути ще сильнішим,

щоб зрозуміти людей і не збожеволіти.

так, моя подруго Осінь, нас обходить вітер і його не наздогнати на жаль,

а я в книгах зберігаю твоє листя,

щоб подарувати їх весною, коли ти спатимеш

так тихо.

самотня нотка.

любов намагаюся зловити і більше не відпустити,

а діти свою молодість змивають горілкою

і втратили слова, щоб не заборонити.

дивно, сигаретний попіл здуваю з долоні,

і він кидається в біг знову.

вересень-школа,

жовтень-золото,

листопад-перший сніг.

Міс Осінь, що тебе хвилює.

і чому ти не можеш мені про це сказати,

але нас уже розлучає грудень...

настав час прощатися, мені буде тебе бракувати.

.мені буде тебе не вистачати.

.мені буде тебе не вистачати.