Бледные поганки - Градусы

Бледные поганки съем, чтобы не проснуться,

Чтобы завтра в белый день к расстройству не вернутся.

Моя девочка плачет, мой котёнок не спит,

Сгнили все сливы, и душа…

Припев:

И нет более глупых и нелепых слов,

Что виновата любовь, просто любовь,

Сто слов вновь про любовь, семь нот,

Любовь поёт.

И нет более глупых и нелепых слов,

Что виновата любовь, просто любовь,

Сто слов вновь про любовь, семь нот,

Любовь поёт.

Генеральная трасса Москва — моё детство,

Пять лет экстаза, в зеркало не хочется смотреться,

Там, где раньше был дома, сегодня — в гостях,

Вместо альбома ЧП в новостях.

Припев:

И нет более глупых и нелепых слов,

Что виновата любовь, просто любовь,

Сто слов вновь про любовь, семь нот,

Любовь поёт.

И нет более глупых и нелепых слов,

Что виновата любовь, просто любовь,

Сто слов вновь про любовь, семь нот,

Любовь поёт.

Мы как кошка с собакой-то смеемся, то драка.

Послушай, перестань плакать, мне на нервы не капай.

Я старше на год, вот она расплата.

Малыш, ну хватит.

Все, проблема замята.

Оставь эти истерики, я прошу!

Я прав или нет, но все прощу!

Одна река, два берега — я и ты.

Скажи, ну сколько можно обсуждать мою жизнь?

Ведь я тону в твоих глазах, вот что важно!

И как мне это доказать?

Утолить жажду…

Прости за каждое резкое слово, за новый повод.

В костре споров без тебя я замерзаю.

Я готов послать к чертям этот мир,

Забыть всех друзей, не отвечать на звонки.

И виновата не любовь, а мы, пойми,

Не протяну и миг… Не уходи…

И нет более глупых и нелепых слов,

Что виновата Любовь, просто Любовь.

Вновь про Любовь семь нот,

Любовь поет.

И нет более глупых и нелепых слов,

Что виновата Любовь, просто Любовь.

Вновь про Любовь семь нот,

Любовь поет.

Мне как-то не по себе, режет глаза свет.

Да и ночь слепит от слов, что бросают в след.

Кто мне ответит почему от любого звонка

Меня бросает в дрожь, бьет истерика.

И я не сплю, что-то пишу снова стирая до утра

И о тебе каждую строку хранит моя тетрадь,

И видеть больше не могу, и не хочу терять

Ты моя самый сильный яд и блеск того января.

Как озаряет горы Азии заря,

Как глушит пороховой заряд

Ты так говоришь и смотришь, а я

В твоих руках игрушка со слезой черного цвета

От батареек плеера сдохших от песен лета

И вряд ли где-то когда-то простишь за слова

Которые хранил только для тебя, но не сказал

Тогда лишь спустя время в сранной песне

Где виновата не Любовь, а то, что мы не вместе.

И нет более глупых и нелепых слов,

Что виновата Любовь, просто Любовь.

Вновь про Любовь семь нот,

Любовь поет.

И нет более глупых и нелепых слов,

Что виновата Любовь, просто Любовь.

Вновь про Любовь семь нот,

Любовь поет.

Бліді поганки з'їм, щоб не прокинутися,

Щоб завтра в білий день до розладу не повернуться.

Моя дівчинка плаче, моє кошеня не спит,

Згнили всі сливи, і душа…

Приспів:

І немає більш дурних і безглуздих слів,

Що винна любов, просто кохання,

Сто слів знову про кохання, сім нот,

Кохання співає.

І немає більш дурних і безглуздих слів,

Що винна любов, просто кохання,

Сто слів знову про кохання, сім нот,

Кохання співає.

Генеральна траса Москва - моє дитинство,

П'ять років екстазу, в дзеркало не хочеться виглядати,

Там, де раніше був удома, сьогодні — в гостях,

Замість альбому ЧП в новинах.

Приспів:

І немає більш дурних і безглуздих слів,

Що винна любов, просто кохання,

Сто слів знову про кохання, сім нот,

Кохання співає.

І немає більш дурних і безглуздих слів,

Що винна любов, просто кохання,

Сто слів знову про кохання, сім нот,

Кохання співає.

Ми як кішка з собакою сміємося, то бійка.

Послухай, перестань плакати, мені на нерви не капай.

Я старший на рік, ось вона розплата.

Малюк, ну, вистачить.

Все, проблема зам'ята.

Залиш ці істерики, я прошу!

Я прав чи ні, але все пробачу!

Одна річка, два береги — я і ти.

Скажи, скільки можна обговорювати моє життя?

Адже я тону в твоїх очах, ось що важливо!

І як мені це довести?

Втамувати спрагу…

Вибач за кожне різке слово, за новий привід.

В багатті суперечок без тебе я замерзаю.

Я готовий послати до рис цей світ,

Забути всіх друзів, не відповідати на дзвінки.

І винна не любов, а ми, зрозумій,

Не простягну і миг… Не йди…

І немає більш дурних і безглуздих слів,

Що винна Любов, просто Любов.

Знову про Любов сім нот,

Кохання співає.

І немає більш дурних і безглуздих слів,

Що винна Любов, просто Любов.

Знову про Любов сім нот,

Кохання співає.

Мені якось не по собі, ріже очі світло.

Так і ніч сліпить від слів, що кидають у слід.

Хто мені відповість чому від будь-якого дзвінка

Мене кидає в тремтіння, б'є істерика.

І я не сплю, щось пишу знову стираючи до ранку

І про тебе кожен рядок зберігає мій зошит,

І бачити більше не можу, і не хочу втрачати

Ти моя найсильніша отрута і блиск того січня.

Як освітлює гори Азії зоря,

Як глушить пороховий заряд

Ти так говориш і дивишся, а я

У твоїх руках іграшка зі сльозою чорного кольору

Від батарейок плеєра здохлих від пісень літа

І вряд ли десь колись вибачиш за слова

Які зберігав тільки для тебе, але не сказав.

Тоді лише згодом у сраній пісні

Де винна не Любов, а то, що ми не?разом.

І немає більш дурних і безглуздих слів,

Що винна Любов, просто Любов.

Знову про Любов сім нот,

Кохання співає.

І немає більш дурних і безглуздих слів,

Що винна Любов, просто Любов.

Знову про Любов сім нот,

Кохання співає.