Pedro the Fisherman [From The Lisbon Stories] - Gracie Fields

Pedro the fisherman was always whistling

Such a merry call

Girls who were passing by would hear him whistling

By the harbour wall

But his sweetheart, Nina, who

Loved him true, always new

That this call was meant for her alone

And in the evening when the lights were gleaming

And they had to part

As he sailed his boat away, echoing across the bay

Came the song that lingered in her heart

But days of dreaming quickly pass and life goes rolling on

And one day from the harbour wall, she found his boat had gone

He’d sailed away to find the gold the sea could never bring

To buy a dress, a cuckoo clock, a saucepan and a ring

She kept her eyes on the blue horizon

But he didn’t return

She stopped her sighing and stopped her crying’Cause he-ee-ee didn’t return

One day her father said to her, oh dearest daughter mine

You never make a lot from fish, you make much more from wine

Though Miguel is very fat, his vineyard’s doing well

So marry him and let your dream of Pedro go to —

The organ peals, the choir boys sing

The preachers ready with the book and ring

So small and white, here comes the bride

And stands by slobby Miguel’s side

Will you take this man to be your lawful spouse eternally

Then suddenly the church is still

They wait to hear her say 'I will’When from the open doorway there

A familiar sound disturbs the air

Suddenly she found her man, from the church, out she ran

There to meet him by the harbour wall

Down rushed the wedding guests upon the quayside

But the bride had gone

As with love they sailed away, echoing across the bay Came

Рибалка Педро завжди насвистував

Такий веселий дзвінок

Дівчата, які проходили повз, чули його свист

Біля стіни гавані

Але його кохана Ніна, яка

Любив його щиро, завжди новий

Що цей дзвінок був призначений тільки для неї

І ввечері, коли блищали вогні

І їм довелося розійтися

Коли він відпливав на своєму човні, луною лунаючи затокою

Звучала пісня, яка залишилася в її серці

Але дні мрій швидко минають, і життя продовжується

І одного дня від стіни гавані вона виявила, що його човен пішов

Він відплив, щоб знайти золото, яке море ніколи не може принести

Щоб купити сукню, годинник із зозулею, каструлю та кільце

Вона не зводила очей із блакитного горизонту

Але він не повернувся

Вона перестала зітхати і перестала плакати, бо він-е-е не повернувся

Одного разу батько сказав їй: «О, найдорожча моя донечко».

Ви ніколи не робите багато з риби, ви робите набагато більше з вина

Хоча Мігель дуже товстий, його виноградник працює добре

Тож виходьте за нього заміж і дозвольте своїй мрії про Педро —

Звучить орган, співають хлопці з хору

Проповідники готові з книгою і кільцем

Така маленька і біла, ось і наречена

І стоїть на боці неохайного Мігеля

Ви візьмете цього чоловіка своїм законним чоловіком назавжди

І раптом церква затихає

Вони чекають, щоб почути, як вона каже: «Я буду» Коли з відкритих дверей

Знайомий звук порушує повітря

Раптом знайшла свого чоловіка, з церкви, вибігла

Там, щоб зустріти його біля стіни гавані

Весільні гості кинулися вниз на набережну

Але наречена пішла

Як з любов’ю вони відпливли, луною через бухту Прийшли